– Знову гроші перераховуєш? Бачу, це стало твоїм улюбленим заняттям, – з докором каже чоловік.
Я була дещо збентежена, бо думала, що встигну все перерахувати допоки він додому повернеться, але вже була змушена діяти по ситуації.
– Маю гроші, і рахую, тобі що до того? – кажу, і збираю зі столу купюри.
Я нещодавно з Італії повернулася, де була на заробітках більше 8-ми років. За цей час я додому приїжджала всього 2 рази, бо спочатку не мала відповідних документів, а потім і бажання не було туди-сюди кататися.
Надихнув мене на поїздку за кордон мій син. Я поїхала на заробітки в знак протесту, і він це знає. Просто я не могла спокійно дивитися на те, як він собі життя ламає, а вплинути на його рішення, як виявилося, я не могла.
Мій єдиний син Юрій, для якого я жила і старалася все життя, вирішив одружитися з жінкою, яка йому ну зовсім не підходила. Ми з чоловіком люди не багаті і не бідні, скажімо так – у нас середній достаток, маємо свій будинок, машина теж є.
Син вивчився в університеті, влаштувався на гарну роботу, я сподівалася, що він собі і наречену гідну знайде, але він вбрав Іванку – найбіднішу дівчину з нашого села, у неї батько в чарку любив заглядати, а потім і мама теж, родина бідна, одним словом, я ніяк не могла погодитися з таким вибором сина.
Та він мене слухати не став, оскільки я була проти цього союзу, то він просто розписався з Іванкою у РАЦСі, і пішли в райцентр на орендовану квартиру.
Я не могла йому цього пробачити, з мене вся родина сміялася, що я єдиному сину весілля не зробила, у нас в селі так не заведено.
Відчувала я і сором, і злість, і щоб якось відійти від цього, я вирішила, що поїду за кордон і буду собі гроші заробляти, а вони тут нехай роблять що хочуть.
Син не раз робив спроби помиритися зі мною, переконував мене, що він любить свою дружину, і що іншої жінки він і не уявляє поруч, та я його не слухала, і миритися з ним теж не збиралася. Десь в глибині душі я сподівалася, що життя в злиднях покаже моєму сину цю ситуацію в правильному світлі, і він кине свою Іванку.
Та цього не сталося, минуло 8 років, а вони досі разом. У них дітей довго не було, але навіть цей факт їх не розлучив. А нещодавно невістка народила двійню, хлопцям уже по півтора року.
Я до них ще не ходила і внуків не бачила. Якщо їм добре разом – нехай живуть, а моєї ноги у них не буде.
Перший час я з Італії чоловікові гроші висилала, а він за них наш будинок відбудував, вийшло все дуже гарно і добротно, забезпечена і спокійна старість нам гарантована, бо ж і будинок є, і грошей з собою я чимало привезла.
Степан мій крутився коло мене, я пішла в іншу кімнату гроші поставила, щоб навіть він не знав, де сховок.
– Любочко, а ти на що ці гроші тримаєш? – питає так здалеку.
– Ще не знаю. А що? – здивувалася я його запитанню.
– А ти пам’ятаєш, як ми з тобою радянські рублі на книжку збирали? Відмовляли собі в усьому, і що? А вони в один момент знецінилися, пропали наче й не було, – Степан замовк, а потім важко зітхнув.
Слова чоловіка мене змусили теж задуматися, бо хоч і минуло багато років, та я досі пам’ятаю свій розпач, коли ми практично за один день втратили все, бо гроші знецінилися.
– Краще б ми тоді сину велосипед купили, про який він так мріяв, – пригадав Степан. – Любочко, гроші – це ж лише папірці, головне не вони, а люди. Наш син з невісткою і двома дітьми напевно потребують нашої допомоги.
– А ти звідки знаєш? Невже ходив до них всупереч моїй забороні?
– Ходив. Там такі чудові хлопці – Михайлик та Андрійко, справжні козаки, діда уже впізнають. І про бабусю все питають.
– Ага, так і питають. Вони ж ще певно говорити не вміють.
– А ти піди і сама переконайся. Чекають на тебе діти, справді чекають, і навіть не через гроші, просто без тебе їхня чудова родина не повна, що може бути краще за бабусину любов?
– Розумний ти у мене Степане. І хитрий… Але ти правий, що варті ті гроші без любові і людяності. Завтра ж піду до дітей. А ти підеш зі мною, бо ж мені одній страшно з такою сумою грошей іти.
Степан посміхнувся і обійняв мене. Він завжди вмів знайти до мене підхід, ось і тепер знайшов.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.