– Знаю, що ти ображена на мене, але ми – рідні сестри, і все давно пора забути. Софія вирішила зробити першою крок до примирення, і запросила сестру на весілля до власного сина.
Та цього разу Наталка, як ніколи, не хотіла повертатися додому. Тут, в Італії, хоч і багато роботи, але вона нарешті знайшла спокій для своєї душі.
Адже знати, що чоловік тобі зраджує, і неабияк з ким, а з рідною сестрою, складно…
Все це тягнеться вже багато років і ніяк не може закінчитися. Саме тому і подалася Наталка 10 років назад в Італію.
Софія, молодша сестра Наталки, завжди все хотіла робити, як її старша сестра. Наслідувала її в усьому.
В дитинстві захоче Наталка ляльку з білим волоссям, і Софії тут же стає нецікавою її лялька-брюнетка і закінчувалося все тим, що батьки йшли в магазин і купували молодшій доньці таку ж ляльку, як і в старшої.
Коли дівчатка підросли, Софія хотіла вдягатися так, як Наталка. Ні, не в подібні речі, а саме в її одяг.
Різниця у віці між дівчатами була невелика, всього один рік, то ж Софія без проблем одягалася в спіднички, сукні чи курточки старшої сестри.
Наталка не перечила, адже для молодшої улюбленої сестрички їй було не шкода нічого.
Коли Наталка закінчила школу, поїхала з села в обласний центр, поступати в університет.
З дитинства дівчина мріяла стати вчителькою молодших класів.
І у неї все вийшло, а от молодшій сестрі через рік не вдалося поступити в університет, тому вона була змушена піти вчитися в коледж.
Якось після третього курсу Наталка привезла додому Олега, свого нареченого.
Хлопець дуже сподобався її батькам, але також припав до душі молодшій сестрі. Наталка цього не помічала, вже тільки після весілля така думка промайнула у неї, коли одного разу на дні народження мами, Софія відверто фліртувала з її чоловіком.
Але Наталка відразу відкинула цю думку, бо це ж її рідна сестра, та дарма…
З Олегом вони жили в місті, в квартирі, яка залишилася чоловікові від бабусі. Софія інколи приїжджала до них в гості.
А одного разу попросилася пожити у них два тижні, мовляв, шукає роботу, постійні співбесіди і з села важко щодня добиратися.
Саме в цей час Наталка лягла в лікарню, так як дуже хотіла дітей, а поки нічого у них з чоловіком не виходило.
Бог змилостивився над Наталкою і Олегом і невдовзі вона зрозуміла, що чекає дитину.
Першою, кому вона розповіла про це, була її сестра Софія. Та якось не дуже радісно сприйняла цю новину і ошелешила сестру тим, що теж чекає дитину.
Хто батько, так і не сказала, натякнула лише, що чоловік одружений, чужу родину руйнувати вона не збирається, тому буде народжувати сама.
У березні Софія народила чудового хлопчика, а через місяць у Наталки і Олега народилася донечка.
Діти часто разом гралися у бабусі і з кожним роком Наталка все більше помічала їхню схожість між собою.
І знову гнала сумні думки від себе, і знову дарма… Не хотіла помічати і того, що Олег усе, що купував їхній донечці, купував і племінникові.
Якось Наталка не витримала і запитала Софію прямо, хто батько її дитини, чи, бува, не її Олег.
Софія наче зраділа цьому запитанню і без зайвого сум’яття зізналася, що так – батьком її сина є Олег. І що вони давно кохають одне одного, але Олег жаліє Наталку і тільки тому її не кидає.
Про розмову з сестрою Наталка нічого не сказала чоловікові, а тільки почала тихенько збирати документи, щоб поїхати в Італію.
Багато її знайомих там непогано влаштувалися.
За донькою, якій на той час виповнилося 10 років, мала наглядати мама, а чоловікові вона сказала, що їде заробляти гроші, бо хоче щоб у них був власний будинок.
За 10 років Наталка всього кілька разів була вдома. Через рік забрала доньку до себе в Італію.
Будинок таки збудувала – висилала гроші батькам, а вони будували.
Наталка і сама не знає, чи знадобиться їй цей двоповерховий палац, адже і її життя, і життя її доньки налагодилося тут, в Італії.
Олег так і не наважився подати на розлучення. Продовжував жити в своїй квартирі. Софію до себе жити не взяв, але і не припинив спілкування з нею.
Чи сказали вони синові Софії, хто його батько, Наталка не відала.
Але нещодавно Софія зателефонувала Наталці в Італію, просила приїхати на весілля.
Син після третього курсу закохався в свою одногрупницю, Софія вже й онука чекає. Тому запрошувала сестру з донькою розділити їхню радість.
Хоч і не хотіла, але Наталка все ж наважилася поїхати на весілля. Не заради сестри, заради дітей, адже у її доньки одружується, як не крути, рідний брат…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
