На заробітки в Італію я поїхала точно не заради себе. Мені одній вистачило б і того, що я мала.
Але у мене підростала донька, і я постійно думала, що ж я їй дам в придане? Ну не відпускати ж мені дитину з дому з пустими руками?
Мар’яна моя хотіла в медичному університеті вчитися, а за це треба було заплатити великі гроші.
Я вирішила підтримати свою дитину в цьому благородному намірі, до того ж, донька проявляла до медицини неабиякий інтерес.
В медичному Мар’яна вивчилась, потім ще була 3 роки ординатура, теж платна. І потім мені довелося ще заплатити великі гроші, щоб її на роботу в нашу місцеву лікарню прийняли.
Одним словом, своїй доньці я ні в чому не відмовляла. Робила все для того, щоб вона відбулася як фахівець.
Коли донька вийшла заміж, вона привела зятя до нас додому. І вони вже разом стали будувати будинок. З тими тисячами євро, які я їм висилала, зробити це було не так вже й важко.
Я від доньки нічого не вимагала взамін. Єдине, про що я її просила – дивитися за моєю мамою, яка жила разом з ними в селі.
Все було добре: я заробляла гроші в Італії, донька з зятем працювали в місцевій лікарні і будували дім для нас, а мама, яка на той час ще непогано себе почувала, жила в старій хаті, але на одному з нами подвір’ї.
А кілька тижнів тому мама занедужала, і донька відвезла бабусю в лікарню. Через місяць вона повернулася додому, але за нею потрібен цілодобовий догляд.
Я була впевнена, що після всього, що я для доньки зробила, вона без проблем з своєю медичною освітою пригляне за бабусею і догляне її якнайкраще.
Але Мар’яна мене неприємно здивувала. Вона сказала, що їде на кілька місяців в Німеччину по обміну досвідом.
Її чоловік теж не дуже хоче виносити судно з-під чужої йому людини. Ось так історія.
Знайти доглядальницю трохи важко, бо ми живемо в селі, і ніхто не захоче сюди їздити щодня рейсовим автобусом.
Донька наполягає, щоб я поверталася додому. І це при тому, що вона знає, що в мене тут, в Італії, є чоловік, з яким я живу вже кілька років.
Тепер мені цього італійця ні лишати, ні з собою в село забирати.
Просто не знаю, як мені тепер бути.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.