З своєю мамою я не бачилася майже 20 років, відколи я поїхала з нашого містечка на навчання. Наше спілкування припинилося тому, що мама вийшла заміж вдруге і стала жити новим життям. Про мене вона теж не забувала, але головними в її житті стали чоловік і їхній спільний син, мій молодший брат.
Мій вітчим до мене ставився рівно, він мене просто не помічав, і грошей на мене теж не виділяв, мої потреби оплачувала мама з своєї зарплати, але коли вона народила мого молодшого брата і пішла в декрет, їй стало важко мене утримувати.
Я переїхала до бабусі, маминої мами, і стала жити з нею. Моя ж мама спочатку мені телефонувала інколи, а потім і зовсім про мене забула, бо була поглинута клопотами про малюка і чоловіка.
Мені не вистачало маминої турботи, хоч бабуся і з усіх сил намагалася це компенсувати. Найбільш образливо було те, що мама не цікавилася ні моїми проблемами, ні моїми успіхами. Тим часом, я закінчила університет і почала не тільки на себе заробляти, але й бабусі допомагати.
Потім я вийшла заміж, ми з чоловіком купили квартиру. Про бабусю я не забувала, через день приїжджала до неї і привозила все необхідне. За весь цей час мама ні разу не приїхала ні до мене, ні до своєї мами. Я так розумію, вітчим не дуже хотів, щоб вона з нами спілкувалася, а ослухатися чоловіка мама не могла.
Місяць тому не стало бабусі, особисто для мене це стало важкою втратою, адже ріднішої людини за неї у мене не було. Ми з чоловіком організували пoхорон. Мама приїхала, але лише щоб попрощатися з бабусею, вона навіть не запитала, чи треба може якоїсь фінансової допомоги. Якщо чесно, то вона взагалі зі мною не говорила.
Знайшла мене мама через кілька днів, коли дізналася, що бабуся її в заповіті не згадала. Свою квартиру бабуся переписала на мене. Цей факт мамі дуже не сподобався, вона вважає, що це вона, рідна дочка, має бути єдиною спадкоємицею.
Заповіт мама збирається оскаржувати в суді. Мені від цього дуже неприємно, сама думка, що я буду судитися з рідною мамою, наводить на мене сум. Я вже навіть думала відмовитися від цієї квартири на її користь, але чоловік не дозволяє, каже, що якби бабуся хотіла, щоб її квартира належала моїй мамі, вона б написала про це в заповіті.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все