Два роки тому я вийшла заміж. Проблему з житлом ми вирішили таким чином – йдемо на знімання, щоб не жити ні в його батьків, ні в моїх. Через рік у нас народилася дитина і ми задумалися про те, що нам треба власне житло. Тоді ми і вирішили, що чоловік поїде на якийсь час на заробітки, щоб ми змогли купити собі квартиру.
Його друг їздив в Польщу на будову і взяв мого чоловіка в свою бригаду. Поки він був за кордоном, допомагали його батьки грошима та необхідними продуктами та й мої теж.
Потім ми зрозуміли, що мені одній з дитиною не вигідно знімати квартиру, адже це гроші на вітер. Його батьки були впевнені, що я поїду до них, але я вирішила, що мені краще в моїх. Пожила я у своїх батьків три місяці і мене вмовили їхати до свекрів, чоловік сказав, що йому так буде спокійніше.
Нині живу у батьків чоловіка. Ставлення до мене нормальне. Начебто все добре, але трапляються дрібні непорозуміння. Я не вважаю себе господинею, я живу в чужому будинку. Можу, звичайно, прибрати у своїй кімнаті, приготувати, коли попросять і коли скажуть, що саме.
Я не можу взяти на себе ініціативу і прибрати весь будинок, випрати білизну в кошику, приготувати те, що мені хочеться. Я можу лише ходити та питати у свекрухи: «А що мені зробити. Може обід приготувати? Чи може картоплю почистити? Може щось помити?».
Свекруха часто відмовляється від моєї допомоги, але коли вона має поганий настрій, мені дістається за те, що я нічого не роблю. Я постійно пояснювала спокійно, що я не господиня, що не можу виявити ініціативу.
Хочу якнайшвидше жити своєю родиною, а не зі свекрухою. В чужому будинку мені доводиться робити тільки те, що хочуть вони. Ось зібралася до своїх батьків і навіть довго не знала, як сказати свекрам, що я їду. Постійно боюся здатися невдячною. Та й чоловік ревнує, коли я їду до свого міста.
Буває, що я багато спілкуюсь у соцмережі зі своїми друзями, бо тут у мене немає знайомих із ким мені можна було поговорити. Дуже часто мене бачать із телефоном, з цього приводу я теж багато чую всяких докорів.
Я розумію, що є історії, де стосунки зі свекрухою набагато сумніші, але повірте, такі стосунки теж легкими не назвеш. Я знову хочу жити на знімній квартирі, щоб робити те, що я хочу, готувати те, що подобається мені, але чоловік каже, що треба почекати, а поки він розглядає лише один можливий варіант – поки він заробляє гроші на нашу квартиру, жити у його батьків, бо йому так спокійніше.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
