fbpx
Життєві історії
Зі своїм другим чоловіком я познайомилася випадково. Через 6 місяців ми розписалися і стали жити в його квартирі. Я свою здала в оренду, дуже шкодую про це

Я зі своїм другим чоловіком, Іваном, я познайомилася зовсім випадково, я поверталася додому, було холодно, сильний вітер, йшов сніг. В той день я запізнилася на свій автобус. Іван їхав своєю машиною, зупинився біля мене і щиро так запропонував підвести.

Це наше випадкове знайомство поклало початок нашим відносинам. Через 6 місяців ми з Іваном розписалися, і стали жити разом в його квартирі. Свою квартиру я поки здала в оренду, це було суттєве доповнення нашому сімейному бюджету.

До одруження з Іваном виховувала своїх дітей сама, чоловіка мого не стало давно. Іван вже 5 років, як розлучений зі своєю дружиною, має сина.

Мої діти вже стали дорослі, вони мають свої сім’ї. А от син Івана, Анатолій, йому 28 років, був одружений, потім розлучився, працює програмістом, постійно знаходиться у пошуку себе, він має непростий характер.

На роботі Анатолій ніколи, особливо, не затримується, тому часто позичає гроші в свого батька, мого чоловіка, віддає борг рідко, а батько і не просить. Я вважаю це недобрим, бо Анатолій вже дорослий чоловік. Він повинен бути самостійним і не жити лише за наш рахунок.

Після розлучення Анатолій спочатку жив у своєї матері. А його мама теж вирішила не гаяти часу, і почала влаштовувати своє особисте життя. Часто її обранці приходили до них додому.

Так Анатолій переїхав до нас. Мені здається, що колишня Івана навіть зраділа і швиденько відправила сина до батька. Я з цього приводу, звісно, що нічого сказати не могла, адже, коли виходила заміж за Івана то сама чудово знала, що у нього є рідний син.

Ось він і переселився до нас. Користі від нього жодної, одні збитки. Цілими днями лежить на дивані, грає в ігри на ноутбуці чи телефоні, і живе за наш рахунок, навіть хліба ніколи не купить додому.

Я спочатку намагалася поводитися стримано і спокійно, навіть намагалася налагодити спілкування з ним, але це було потрібно тільки мені. Судячи з його поведінки, йому взагалі байдуже до мене: ні поваги, ні розуміння.

Поселився в нашій оселі як у безкоштовному готелі. Я після роботи, як покоївка щодня за ним прибираю. Готую їсти, перу його речі.

А якось я прийшла ввечері додому втомлена з роботи. З порогу Анатолій мене запитав:

– Тітко, а що ми сьогодні будемо вечеряти?

Яка я тобі тітка, подумала я. Того вечора я більше не хотіла мовчати і вирішила з чоловіком поговорити.

– Потрібно твого Анатолія десь на роботу влаштувати. Він цілими днями сидить за комп’ютером. А так піде на роботу, почне сам заробляти і буде цінувати гроші, чужу працю. Можливо, знайде свою долю і одружиться, буде у нього сім’я. Йому майже 30, потрібно давно ставати на ноги, дітей вже своїх мати і забезпечувати. А не ховатися за батьківськими плечима.

Чоловік мене послухав і влаштував сина до себе на роботу. Анатолій працює там вже 7 місяців. Але поки шукати інше помешкання не збирається. Йому і так добре. він нічого змінювати не хоче.

А я от думаю: “Для чого мені був потрібен цей другий шлюб? У мене й так все добре було.” Не мала баба клопоту. Жила б зараз у своє задоволення, і проблем би цих не знала. Дуже часто думаю про розлучення. Та чи варто це робити?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page