З Олександром я одружилася на третьому курсі інституту. Було все: романтичні побачення, вечері при свічках, букети квітів і головне – щире кохання. Ми кохали один одного і здавалося ніщо не зможе нас розлучити. Але вже через рік такої казки все змінилося. Десь все це просто зникло. А потім, в один день Олександер повідомив мене, що зустрів і покохав іншу.
Після розставання з чоловіком я занурилася в смуток, оскільки він був орієнтиром в моєму житті. Не хотілося абсолютно нічого. Ось так я і проводила свій час в заштореній кімнаті, наодинці з думками. Коли виходила на вулицю світ здавався несправжнім і чужим. Апетиту не було зовсім, навіть за продуктами в магазин я ходила дуже рідко.
Родичі та знайомі почали давати мені різні поради, намагалися допомогти, оскільки я тьмяніла на очах. Якби не вони, то я навіть не знаю чи змогла б самотужки вийти з цього стану. Я спочатку відмовлялася від їхньої допомоги, просто не хотіла нікого бачити. Мене дуже дратували подібні візити, але поступово я до них звикла, і вже чекала їх з нетерпінням.
В мене є дуже хороша подруга – Олена. Вона запропонувала сходити в туристичний похід. Ще дві подруги приєдналися до нас. Три дні в лісі біля річки і наша четвірка прокопчена димом від багаття, покусана комарами, замурзана і скуйовджена настільки, що без сміху дивитися неможливо, повернулася в місто. І саме ця пригода стала початком мого повернення до щасливого життя. Я зрозуміла, що потрібно цінувати те, що маєте, цінувати в житті кожну мить.
Озираючись назад, я анітрохи не шкодую про те, що розірвала свої стосунки з Олександром, оскільки колишній чоловік обмежив коло мого спілкування тільки собою. Насолоджуйтесь життям, не сумуйте за тими, хто вас не вартий, дихайте на повну, бо життя одне, і треба прожити його так що б потім не було прикро за безцільно прожиті роки.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
