fbpx

Зі своєю свахою я ще до весілля своєї доньки посперечалася. Причина була серйозна і я з нею довго не спілкувалася. Але моя донька пішла жити до неї в невістки і її життя змінилося дуже

Я мама, доля мені подарувала мою донечку, тому у моєму серці завжди буле любов до своєї дитини.

Напевно, коли роки минають і діти виростають та створюють свої сім’ї, кожна мама та батько сподіваються на те, що це назавжди і тепер їх дітей чекає щасливе сімейне життя, якому хочеться радіти разом зі своєю дитиною і ти стараєшся тепер для всієї її сім’ї, як колись старалася для неї.

Ну, за винятком особливо сумних випадків.

Я, правду кажучи, ніколи не була проти вибору своєї дочки, зять мені цілком подобався, а тим паче, що донька щиро кохала його.

Але з першого знайомства у мене з його матір’ю, моєю свахою, виникли якісь суцільні непорозуміння.

Справа в тому, що ми познайомилися безпосередньо перед одруженням наших дітей, і мати зятя заявила мені відразу, що весілля – це марна трата грошей і витрачатися на це вони не будуть.

Я ж, як жінка, розуміла, як важливе весілля для моєї дочки, особливо її мрії про весільну сукню.

Загалом, з майбутніми родичами ми посварилися тоді, але весілля відгуляли. Наступним стало питання про те, де будуть жити зять з донькою.

У нас з чоловіком був будинок в передмісті, але молодим хотілося бути ближче до цивілізації, адже до роботи їм було дуже далеко добиратися, тому вони відразу сказали нам про це.

Все-таки у великому місті можливостей більше, а тим паче для молодої сім’ї.

Почали ми думати, як бути і що робити.

Дочка спочатку переїхала жити в невістки до чоловіка і його батьків.

Але через деякий час почала скаржитися, що свекруха не дає їй життя, постійно їй щось не подобається, все хоче, щоб моя дитина жила за правилами її.

Мені було дуже шкода свою єдину рідну донечку, але допомогти я їй нічим не могла.

Через деякий час молода сім’я поповнилася, я стала бабусею, але часто бачити внучку не могла, на жаль.

Так як мої діти жили все так же зі свекрухою, а ми з нею так і не примирилися, тому ходити я туди не могла.

А вже через якийсь час мою 25-річну доньку поклали в лікарню, у неї завжди були непорозуміння зі своєю свекрухою, я більше не могла не діяти. не хотіла мовчати.

Покликати молодих жити до себе ми з чоловіком не могли: у нас невеличка однокімнатна квартира і вміститися всім було просто нереально.

Тоді ми продали наш будинок в передмісті і я, не дивлячись на свою гордість, пішла до матері зятя, своєї свахи, домовлятися про те, щоб навпіл купити квартиру для дітей.

У відповідь на мою пропозицію ця жінка сказала, що у них є свої квадратні метри, і їх син в новому житлі потреби не має, якщо хочуть, то діти можуть жити в них, їх ніхто не виганяє.

Обуренню моєму не було меж.

Ми з моїм чоловіком влізли в борги і кредити, але квартиру дітям все ж купили.

Стареньку звичайно, діти потім ще рік ремонт робили, але зате свою.

Прожили наші діти разом своєю сім’єю всього 7 років і, на мій превеликий жаль, зібралися розлучатися.

Якісь непримиренні розбіжності у них виникли, і весь останній рік вони жили, як кішка з собакою. Знаєте, що мене вразило?

При розлученні з моєю донькою мій зять подав заяву на розподіл майна, в тому числі і квартири, яку ми з чоловіком купили для них!

Він мотивує це тим, що на протязі семи років він оплачував комунальні платежі і забезпечував свою сім’ю, тому теж має якесь право на це житло.

Моєму обуренню немає меж! Я ніколи не була такої думки про нього, не думала, що він людина така.

А моя дочка зовсім засмутилася, не хоче з чоловіком сперечатися за квартиру, говорить з судовою системою немає сенсу сперечатися, тому вона готова поступитися йому.

Як мені переконати свою доньку, що потрібно поставити колишнього зятя на місце?

Як залишити в сім’ї те, що цьому чоловікові не належить?

Я зараз в роздумах, шукаю правильний шлях, щоб вийти з цієї ситуації, що склалася з моєю дитиною.

Доньку вмовити важко. Чоловік вже посперечався з нею, мовляв, можливо, вона так легко готова поступитися чоловікові, бо нічого не доклалася до цієї квартири.

Вже чоловік з донькою посперечався, ситуація у нашій сім’ї дуже складна.

От що мені робити? Ми стільки грошей вклали в цю квартиру.

Чому маю щось зятеві своєму давати?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page