Весілля моєї єдиної доньки мало бути через два тижні. Ми живемо в селі, тому святкування планувалося грандіозне – покликали 200 гостей. Приїхав і мій родич з Німеччини. Він сам захотів приїхати, коли почув, що ми весілля робимо. Мовляв, вже багато років не був вдома, а тут така нагода.
Ми запросили родича, але він приїхав швидше на 2 тижні, бо хотів ще трохи погостювати, відпочити. В перший день ми зустріли гостей, як годиться, накрили шикарний стіл, дружина наготувала всього багато, я посмажив шашлик. Хоч він мені і через третє коліно брат, але до того, як вони сім’єю переїхали до Німеччини, ми з ним дуже добре спілкувалися, хоча це було вже давно, пройшло вже близько 18 років.
Ми дуже добре посиділи, згадали старі часи, не могли розійтися до ранку. А на наступний день родич попросив мене, щоб я відвіз його на гірськолижний курорт. Ми поїхали разом, за все в той день платив я. Потім ми вирушили додому. По дорозі заїхали в супермаркет, прикупили трохи продуктів і тут то я вперше трохи сторопів.
Родич мені каже, я купив собі пива, якщо ви будете, купуйте собі самі, я говорю так вже давно все куплено і лежить вдома. Я, звичайно, зробив вигляд що все нормально, але мене прямо вразила ось ця нотка скупердяйства. Він, звичайно, він не мусив щось нам купувати, але я б так ніколи не зробив. Приїхали ми додому, знову посиділи, і пішли відпочивати.
На наступний день родич сходив в магазин і прикупив там собі необхідні речі і продукти. По приходу він мені почав розповідати, як йому не дали здачу 30 копійок, я говорю все нормально у нас це в порядку речей. На наступний день історія повторилася, йому не дали близько 50 копійок, але родич вже не став мовчати і зажадав їх у продавця, дівчина з ним сперечатися не стала і без проблем віддала 50 копійок.
По приходу ми з ним розговорилися на тему фінансів, він мені каже, ви не вмієте поводитися з грошима, я ось в Німеччині навіть пляшки не викидаю, а здаю їх за гроші і я говорить вмію економити, і за рахунок цього можу собі дозволити два рази на рік літати відпочивати. У Німеччині він працює в автосервісі і отримує пристойну зарплату, але звідки така жадібність?
Одним словом, жив і відпочивав цей родич два тижні за наш рахунок. Ми з дружиною тільки переглядалися один на одного, сподіваючись, що родич віддячить нам за нашу гостинність щедрим подарунком нашій доньці на весілля.
Настав день весілля, коли ми відкрили конверт, який подарував цей родич, були дуже неприємно здивовані. Він подарував всього 200 євро. Приблизно таку суму дарували наші родичі, у яких значно менші фінансові можливості. А за два тижні утримання цього родича ми витратили значно більшу суму.
Родича ми провели і залишилися, звичайно, під сильним враження від всього, що відбулося. В кінці він ще звинуватив нас в марнотратстві, мовляв, їжі на весілля можна було давати в 2-3 рази менше. Загалом, я нічого проти не маю, кожен сам вирішує, як йому жити, але на мене просто нахлинуло і я задався питанням, а може ми і правда неправильно живемо, і поводимося з грошима якось не так чи у нас просто менталітет різний?
Фото ілюстративне – 4studio.
