fbpx
Життєві історії
Жити з свекрухою мені було зручно – завжди було з ким дітей залишити, та й відносини у нас налагодилися. Але в середині лютого повернувся молодший брат чоловіка і почав претендувати на свою частку в цій квартирі. Запропонували вони свекрусі квартиру розміняти, їм грошей дати, вони куплять квартиру, а її до себе пропишуть

Чотири роки тому в нашій родині склалася складна економічна ситуація. Я в декреті з молодшою донькою, у чоловіка проблеми на роботі, і до того ж, машина і квартира в кредиті. Подумав чоловік і вирішив вдатися до крайнього варіанту: переїхати до його матері, а нашу квартиру здати. Свекруха жила з молодшим сином від другого шлюбу, його дружиною та її дитиною.

Брату чоловіка тоді 23 роки було, а Марині – 22 роки. Квартира у них трикімнатна, всі кімнати ізольовані. Колись ця житлоплоща належала батькові мого чоловіка, а потім мій чоловік і його мати поділили її в рівних частках.

Подзвонив чоловік матері і сказав їй одну кімнату нам виділити, попередив що через кілька тижнів переїдемо. Свекруха була проти, бо там була дитяча кімната для дитини невістки.

Але батько мого чоловіка її попередив, що якщо вона нас не пустить, він продасть свою половину. Після цього для нас відразу місце знайшлося. Але я не подобалася свекрусі, вона ще при знайомстві до мене з прохолодою поставилася.

Ми відразу домовилися – з нас половина комуналки, харчується кожен сам по собі. Заселилися в найменшу кімнату і почали жити. Я з дітьми на дивані спала, чоловік – на підлозі.

Дитина Марини через день ночувала у кімнаті свекрухи, а потім між ними виникло якесь непорозуміння, і свекруха відмовилася забирати до себе трирічного хлопчика.

Тоді невістка давай у нас просити, щоб він у нас ночував. А він тоді в садок тільки пішов. Я відмовилася. Та й покласти його нікуди було. Марині це не сподобалося, вона зібрала речі і пішла. Брат чоловіка слідом за нею, звинувачуючи всіх нас, що ми вижили його дружину.

Вони з’їхали, пообіцявши що ноги їх там не буде, поки ми в цій квартирі живемо. Ми, за згодою свекрухи, поселили дочку в маленькій кімнаті, самі перебралися в ту, де дівер жив.

Винесено було все – хіба тільки шпалери не відірвали, хоча придбано було все за гроші мого чоловіка. Але ми вирішили промовчати. Свекруху я не підбивала, навпаки – намагалася згладити незручності, які ми їй заподіяли своїм переїздом. Я взяла на себе побут і готування повністю. Свекруха приходила з роботи в чисту квартиру і вечеряла.

Вечорами вона гралася з онуками, а у вихідні – навіть іноді гуляла. Делікатних тем ми обидві не торкалися. Через пів року після переїзду, чоловік знайшов кращу роботу і ми вирішили повернутися в свою квартиру. Ми попередили квартирантів, щоб вони з’їхали і почали збирати речі. Але переїзд назад не відбувся. Свекруха нас не відпустила. І до онуків прив’язалася, і не хоче додому в порожню квартиру повертатися.

Жити з свекрухою мені теж було зручно – завжди було з ким дітей залишити, та й відносини у нас налагодилися. Чому б і ні? Коли молодшому виповнилося два роки, я вийшла на роботу, віддавши дитину в приватні ясла. Ми на той час виплатили кредит за машину і спокійно виплачували кредит за квартиру, не забуваючи про насущні потреби. У три роки молодшому дали державний садок, дочка ходить в школу.

Ми навіть у відпустку всією сім’єю вибиралися. Свекруха додому повернулася засмагла і задоволена. Весь цей час брат чоловіка з своєю дружиною не давали про себе чути.

А в середині лютого вони прийшли. Виявляється, Марина чекає дитину, тепер уже їх спільну, треба і про житло подумати. Запропонували вони свекрусі квартиру розміняти, їм грошей дати, вони куплять квартиру, а її до себе пропишуть.

Брат чоловіка щиро вважав, що теж може рахуватися власником маминої квартири, хоча він прекрасно знав – звідки квартира і чия вона. Свекруха відмовилася. Тут – своє і вона сама собі господиня. А там – все чуже буде. І міняти право власності на просту реєстрацію за місцем проживання вона вважала мудрим рішенням.

Тоді брат попередив, що дружину пропише в квартиру, а потім і дитину. І в’їдуть вони вже на законних підставах. Відразу після того, як вони пішли, свекруха потягла мого чоловіка писати заяву в суд, виписувати майбутнього татуся, поки він не робив, як сказав. Марина почала писати мені в соцмережах, умовляючи віддати їм або нашу квартиру, або поступитися половиною трикімнатної квартири свекрухи, у них же двоє дітей, їм потрібніше.

Один плюс в ситуації є – свекруха задумалася про те, щоб написати дарчу на мого чоловіка. На моє запитання, чи не боїться вона, що ми її потім виженемо, вона розсміялася і сказала що в будь-якому випадку не пропаде. А квартира потім її онукам залишиться. Вона зізналася, що якби її молодший син не поводив себе так зухвало, вона б і йому якусь частину квартиру відписала, а так – нехай сам вирішує свої проблеми.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page