До весілля я жила в своїй маленькій квартирі-студії і треба сказати, що завжди мріяла мати власний будинок. Я вийшла заміж, у мого чоловіка є великий котедж за містом, в який я переїхала відразу після нашого весілля. Це була мрія, яка неочікувано здійснилася.
На початку нашого сімейного життя з нами жили свекри, тому всі домашні справи ділилися між двома господинями (мною і свекрухою). Звичайно, турбот по дому для мене стало більше, в порівнянні з моєю колишньою квартирою, але мати чоловіка мені у всьому допомагала, і тому було не так вже й важко. Однак незабаром свекри від нас з’їхали, і я з лишком відчула всі «принади» життя господині великого будинку. Виявилося все не так просто.
Коли я говорю кому-небудь про те, що ми з чоловіком живемо в котеджі, то всі думають, що я хвалюся, і що нам пощастило. Чомусь люди уявляють собі в цьому випадку тільки хороше: власний сад, можливість смажити м’ясо на мангалі і насолоджуватися відпочинком на свіжому повітрі хоч кожен день. Всі думають, що в мене там не життя, а казка, і при цьому абсолютно ніхто не замислюється про те, яка це праця – доглядати за двором і тримати двоповерховий будинок в чистоті!
У себе в квартирі я робила генеральне прибирання за кілька годин, а у власному будинку для цього потрібно витратити два дні, і це ще без миття вікон і сантехніки. Я намагаюся протирати пил, підмітати і мити підлогу кожні три дні, після чого відчуваю себе як вичавлений лимон. Крім цього мені ще доводиться працювати, і трохи допомагати чоловікові у дворі, наприклад, зараз осінь, і в мої обов’язки входить збирати з подвір’я листя. Відчуваю, що довго в такому темпі не витримаю.
Чоловік теж не сидить, склавши руки, і постійно щось лагодить в будинку, але він більшу частину часу проводить на роботі, і тому побут yt заїв його так сильно, як мене. Просила у нього найняти для мене помічницю, говорила, що одна я не справляюся, але він каже, що це з незвички, і що з часом я «втягнуся». З принципу не хоче впускати нікого стороннього на нашу територію. Вважає, що якщо його мама в свій час спокійно справлялася з будинком, то і я теж зможу.
Загалом, я вже не знаю, що й робити. Заздрю людям, які живуть в невеликих квартирах. З радістю б переїхала, але чоловік категорично проти.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
