fbpx
Життєві історії
Життєва історія: А ще кажуть, що чоловіки на дорозі не валяються …

Ліда працювала прибиральницею. Мила підлогу, незважаючи на вищу освіту, – вона закінчила інститут культури, і згадувала роки студентства, як солодкий сон, який збувся у когось іншого і в зовсім іншому житті. Джерело

В столицю вона приїхала з чоловіком Миколою. Приїхала, тому що тут обіцяли високі заробітки і квартиру. Вона мріяла разом з Миколою: зібрати грошей і поїхати на батьківщину. Купимо кооперативну квартиру в місті або будинок в селі. Чомусь будинок їм мариться частіше. Може, тому, що обидва були споконвічно сільськими.

Чи не судилося мріям збутися. Микола одного разу по п’янoму ділу зaмерз, не дійшовши до будинку двох кварталів. Єдине, що у неї залишалося, – однокімнатна квартира, яку вони все ж встигли отримати. Ні чоловіка, ні дитини, ні великих грошей, ні роботи – нічого більше.

За фахом влаштуватися було неможливо, квартиру кидати шкода – на батьківщині був лише будиночок в три віконця, в якому жили батьки, брат з сім’єю з чотирьох осіб і сестричка-школярка.

І стала Ліда з вищою освітою працювати прибиральницею. Праця її була не в тягар – з дитинства була до неї привчена, але і задоволення не доставляла. Так ось і жила – самотньо і похмуро, як заполярна ніч.

Так би і життя все прожила, так щасливо не тільки казки закінчуються. Ліда, як Попелюшка, через доброту щастя знайшла, хоча і було, в порівнянні з казкою, все куди прозаїчніше.

Треба сказати, Ліда справді була людиною доброю і чуйною, всім допомогти старалася. На роботі її любили.

І ось йшла вона якось увечері і біля свого будинку побачила лежачу на снігу людину. Перехожі обходили його стороною – всі знають: путні люди на дорозі не валяються. А Ліда подумала – чоловік одягнений був пристойно – раптом з серцем погано? Нагнулася над лежачим і … відскочила: хропіння, пахне перегаром, він був в повному здоров’ї.

Пішла, було, вона до дому, та згадався їй Колька зaмeрзлий і подумала: повернулася до п’янoго, схопила попід пахви, а мужик здоровий – з сил зовсім вибилася, поки до під’їзду доволокла. Прилаштувала біля батареї – либонь не замерзне. Лідина квартира якраз першою була, раз у раз вона виходила п’янoго провідати, будити намагалася – та куди там.

Спати лягла, а заснути не може: хоч і до батареї прилаштувала, а раптом що трапиться – хулігани якісь зайдуть так роздягнуть.

Не витримало добре Лідине серце, накинула халат і ледве-ледве втягла мужика в квартиру. Кинула на килимку в передпокою і тільки тоді зітхнула з полегшенням. І заснула відразу ж – це означає, душа на місці.

Читайте також: ЯКI ІКОНИ ЗАХИСТЯТЬ ВАШУ ДИТИНУ ВІД ХВOPOБ ТА ЯК ПРАВИЛЬНО ЇХ ВИБРАТИ? ЯКУ ІКОНУ ПОВІСИТИ БІЛЯ ДИТЯЧОГО ЛІЖЕЧКА?

Прокинулася проте рано, нашвидку одяглася і – до порогу, людина-то все-таки незнайомf, хіба мало що …

А незнайомець вже не лежить, а сидить, притулившись до одвірка, шапку в руках тримає. Сам – блідий-блідий. Ліда кинулася до нього:

– Погано вам?

– Дайте водички …

Принесла вона водички, той півлітра одним махом видув, очі трохи осмисленими стали:

– Вибачте, а ви – хто?

– Ліда я.

– А як я у вас виявився?

– На вулиці вас підібрала, побоялася – замерзнете. Господи, яка ганьба, – незнайомець схопився за голову.

– Гаразд, не переживайте. Ходімо на кухню, я вам похмелитися дам.

– Та ви що? – чоловік відскочив. – Так я не те що похмелитися, я і випив-то по-справжньому перший раз в житті.

І застогнав, знову схопившись за голову.

– Ну, з ким не буває, – ходімо, міцного чаю тоді наллю.

Сиділи на кухні, чай пили, про життя говорили.

Чоловік-то цілком пристойний виявився – інженер, а головне – і справді непитущий. Зайшов, розповів, в ресторан повечеряти, виявився за столиком з іншими таким же приїжджим у відрядження, вони і вмовили його випити, всі підбивали: що за мужик, якщо компанію скласти не може. Ось і накачався.

– А гроші-то цілі? – запитала Ліда співчутливо.

Заплескав себе по кишенях злякано, гаманець витягнув:

– Все ціле.

– Ось бачите – значить, у вас ангел-охоронець є: і від грабіжників зберіг, і від загuбeлі вірної.

Так це ви – мій ангел-охоронець, мені ж все життя тепер за вас молитися треба. Як же дякувати мені вам?

– Та що ви, – Ліда руками замахала, – у мене чоловік по п’янoму ділу замерз. Я як уявила, що ваша дружина буде так само побиватися, як я по Миколi, так і не витримала душа.

– А на мене і побиватися-то нікому. І батьків не пам’ятаю – в дитбудинку виріс, і своєю сім’єю не встиг обзавестися. Так що плакати ніхто б не став.

– А я … – губи у Ліди здригнулися. – Так я б все життя себе проклинала, що могла допомогти людині, а не захотіла.

– Яка ви добра …

– Ну чому ж ви винні, якщо навіть пити до сих пір не навчилися?

– Винен, раз умовити себе дав.

– А як хоч звуть-то вас? – спохопилася Ліда.

– Миколою.

– Треба ж, теж Микола. Як чоловіка мого пoкiйного.

Микола подивився на Ліду і подумав, – яка гарна дівчина, і запитав у неї:

– А можна я до вас сьогодні ввечері прийду?

– Звичайно, приходьте. Чим в ресторан ходити та пити невідомо з ким, у мене повечеряти.

– Що ви, я не тому, – зніяковів Микола.

– Та нічого, приходьте.

Весь тиждень Микола до Ліди ходив, а перед від’їздом пропозицію зробив. І вона погодилася.

Все потім з’явилося – і квартира, і діти, і Ліда за фахом влаштувалася, і лише найближчим подругам розповідала, як чоловіка під кущем знайшла.

А ще кажуть, що чоловіки на дорозі не валяються.

facebook