З чоловіком мене познайомила свекруха. Після університету я пішла працювати в школу, а Галина Василівна була провідним математиком, так ми і познайомилися. Вона часто допомагала мені, як молодій колезі.
Одного разу у школі було свято, вчительський склад відзначав своє професійне свято, ми засиділися допізна. Ось Олег і приїхав за матір’ю, тоді ми і познайомилися, Галина Василівна сама запропонувала підвезти мене. Я, звичайно, знала, що у неї є син, а тут познайомилася ближче і закохалася.
Закохатися, правда, було не дивно, високий, спортивної статури, темне волосся, одягнений з голочки, та ще й освічений, цікавий співрозмовник. Олег теж закінчив педагогічний університет, але по стопах матері не пішов, влаштувався в престижну фірму. Ми швидко знайшли спільну мову і всю дорогу спілкувалися, а потім почали зустрічатися, правда, мама не знала.
Я не хотіла нічого говорити Галині Василівні, чекала, коли Олег сам все розповість матері. А він приходив до мене на знімну квартиру, ми прекрасно проводили час, але ночував Олег обов’язково вдома, щоб мама не хвилювалася, і його цілком все влаштовувало. Так було поки я не зрозуміла, що чекаю дитину, власне, все як завжди.
Олег зрадів, і звичайно, зробив мені пропозицію, і запропонував переїхати до них з мамою. Але я хотіла залишитися тут, нехай на знімній, але окремій квартирі, прекрасно розуміла, що зі свекрухою жити не діло, тим більше зарплата Олега дозволяла, він добре заробляв, раз у раз міняв машини, і ні в чому собі не відмовляв.
– Дружина повинна жити у чоловіка, – резонно говорив Олег, – до того ж, як там мама без мене?
Я не стала пояснювати і сперечатися з ним, що якби він сам купив цю квартиру, тоді ще зрозуміло, але квартира мамина, і це начебто незручно обмежувати її, якщо ще й дитина з’явиться, і якби ж то квартира велика, а то звичайна двокімнатна.
Взяти своє житло в кредит Олег теж категорично, відмовився, такі гроші платити треба, ще й стільки років… Загалом, при всій своїй самостійності, він був дуже прив’язаний до мами, і кроку боявся ступити без її відома. Довелося мені погодитися їхати до його мами, вибору особливого не було, та й любила вона його дуже.
Заспокоювало трохи те, що на роботі з Галиною Василівною у нас були хороші відносини, вона завжди мене підтримувала і допомагала. Але її добре ставлення до мене закінчилося, як тільки вона дізналася, що ми хочемо одружитися.
– Значить це правда? Мені говорили, а я все не вірила, що мій син здатний зустрічатися з убогою вчителькою, – заявила мама. – Ти хочеш все життя забезпечувати її, чекати з роботи вечорами? У всьому місті не знайшлося дівчини з пристойною зарплатою, з квартирою, нарешті? Ти подивися на себе, красивий, освічений, та за тебе будь-яка піде, – говорила вона Олегу.
Олег пробував пояснити мамі, що любить мене і що у нас буде дитина, і якщо треба, ми будемо жити окремо. Але на це свекруха не погодилася:
– Ну вже ні, цього я не допущу, як це я одна без тебе залишусь, живіть вже тут, щоб я була спокійна , що ти нагодований, вона напевно і готувати не вміє…
Так я і почала жити зі свекрухою, сподіваючись, що з часом зможу вмовити чоловіка жити окремо, а поки не висовувалася, своїх порядків наводила, в загальному, сиділа тихо, розуміла, що я тут ніхто.
Та й ніколи їй було, останнім часом мене дуже стали навантажувати роботою, не важкою, а клопітно, з папірцями, яка вимагала дуже багато часу. Я навіть здогадувалася чому – моя свекруха була в дружніх стосунках з завучем їх школи, і мабуть так хотіла помститися мені. Тепер я поверталася додому не раніше восьмої вечора, а вдома мене чекала тиха сімейна ідилія мами з сином.
Чоловік, звичайно, радів моєму приходу, але щоб зустріти дружину, яка чекає дитину, з роботи, він не здогадувався, як і вечерю приготувати. Він тільки винувато, розводив руками, що вони з мамою все з’їли. – Ти приготуй щось сама собі.
Олег, в принципі, не вмів готувати, та й потреби в цьому не було, мама завжди все робила. Життя свекрухи, з моєю появою в її домі, не особливо змінилося, на мене вона дивилася, як на порожнє місце, ну, ходить тут якась дружина сина, ну і нехай ходить.
Вона продовжувала дбати про сина, як і раніше, не довіряючи мені, ні готувати, ні прати, ні прибирати, а вже якщо я що і зробила, то свекруха обов’язково все переробляла. Загалом, жила я, як в гості приходила, було неприємно, хотілося жити своєю сім’єю, а виходило якось зовсім не так. Одне тільки радувало, з чоловіком у нас все було добре, а заради цього причіпки свекрухи можна і потерпіти.
Після народження внучки, свекруха напружилася, дуже їй не подобалося, що увага Олега переключилася на дитину. Якщо зі мною вона ще могла миритися, то дитина її дуже дратувала. До того ж, Олег ще й прекрасним батьком виявився, він міг годинами сидіти з дочкою, сам купав, годував, і навіть кашу варити навчився.
Після роботи поспішав додому, щоб погуляти з дитиною, і з мамою вже не проводив стільки часу, як раніше. Я тихо раділа, а сама думала, як би це вже з’їхати куди-небудь, бо Галина Василівна, вже у відкриту шипіла:
– Ти думаєш, народила дитину, і Олег тепер від тебе нікуди не дінеться, і звідки ти тільки взялася, як добре жили без тебе, – і чіплялася до мене через дрібниці, проходу не давала, щоб не дорікнути.
Якщо раніше вона сама готувала і мене не підпускала до плити, то зараз вона вимовляла мені за те, що я цілий день вдома і навіть вечерю приготувати не спромоглася. А якщо і приготувала, то свекрусі було не смачно, хоча Олегу завжди все подобалося, через що мама ще більше дратувалася.
Коли доньці виповнилося два рочки, я якимось дивом, прилаштувала її в садок, а сама вийшла на роботу, і була ошелешена, від косих поглядів колег. Виявилося, що моя улюблена свекруха, такі небилиці про мене розповідала, що і повторити незручно. Довелося мені піти в іншу школу, з першої ж зарплати, я зняла квартиру і виїхала з дитиною. Я і чоловіка просила їхати з нами, але він залишився підготувати маму, вона ж може не витримати, що улюблений син поїхав.
Через пів року я не витримала і сказала чоловікові: – Або ти живеш з нами, або нічого туди-сюди їздити, я втомилася доньці пояснювати і заспокоювати, чому тато не спить вдома… Мене дістали ці відносини, Олег приїжджав кожен день, займався дочкою, і на ніч їхав до матері. Мене це не влаштовувало, хотілося нормальних людських відносин.
Але вже на наступний день після нашої розмови, чоловік приїхав з валізою, він не міг допустити, щоб його маленька принцеса плакала через нього, та й зрозумів нарешті, що я теж йому потрібна, ось тільки треба було його підштовхнути до рішучого кроку. Свекруха до нас не приїжджає, вона не може пробачити мене, а внучка і раніше її не цікавила, задовольняється тим, що син приїжджає до неї іноді один.
Я не розумію свекруху, але радію з того, що хоча б чоловік змінився.
Фото ілюстративне – pexels.
