fbpx

Жили ми з свекрухою, а потім вона вийшла заміж і поїхала до чоловіка, а нам залишила свою квартиру. Тепер у нас їх дві і одну ми стали здавати. Я мовчала, нікому не розповідала про це, але моя рідна сестра дізналася. Якось Ольга сказала мені: “Чула, сестро, що ти квартиру здаєш. Ти сама розумієш, що нам з трьома дітьми в однокімнатній тісно, ще й техніка поламана, ремонту немає. А біля вас і школа хороша, і садочок. Ви подумайте, а ми речі збиратимемо”. Ввечері я розмовляла з чоловіком. Руслан проти, не хоче втрачати грошей. Сьогодні вранці дзвонила мені Ольга. Запитала, де можна взяти коробки, щоб речі упакувати. Зрозуміло, що в магазинах, і вона це знає, просто черговий раз натякнула, що їхня сім’я готова до переїзду. Я посоромилася їй сказати, що ми не хочемо, щоб вони переїжджали на нашу квартиру. Моя родина мене не зрозуміє

Зараз у мене склалася досить непроста ситуація. Зараз мені потрібно зрозуміти двох своїх рідних людей: свого чоловіка Руслана та свою рідну сестричку Ольгу. І між ними мені зараз потрібно зробити вибір. Можливо, ви мені допоможете, розсудіть – як мені правильно вчинити?

Я все чудово розумію, що після вибору мені доведеться з кимось або розлучитися, або посперечатися, але так вже складаються обставини.

Сестра Ольга старша за мене на три роки. Вона постійно мала образу на мене, навіть до батьків, тому, що вони більше приділяли мені уваги. Як до найменшій дитині в сім’ї. Пам’ятаю, що Ольга навіть у мене іграшки забирала дитячі і нецікаві їй зовсім, мовляв – погратися, але робила вона це для того, щоб мені не дісталося, і щоб я сумувала. І все одно я дуже сильно люблю Ольгу, вона дуже важлива людина в моєму житті.

Така ж заздрість проявилася, коли я почала зустрічатися зі своїм майбутнім чоловіком Русланом. Вона його так критикувала перед батьками, що я навіть слухати того всього не хотіла зовсім. А коли ми усім повідомили про свої заручини вона взагалі всім почала говорити, що наш шлюб триватиме максимум рік і не більше. Ми ставилися до її поведінки поблажливо, адже і так все було зрозуміло: мені 22 роки, я вже виходжу заміж, а моя 25-річна сестра – стара діва, і навіть ні з ким тоді не зустрічалася. Тому ні я, ні моя родина особливої уваги словам Ольги не приділяли.

Ми спочатку жили зі свекрухою, але вона знайшла собі чоловіка, вийшла заміж і поїхала від нас в інше місто, залишивши нам свою двокімнатну квартиру, адже жила вона тепер у свого чоловіка. А другу двокімнатну квартиру на нас переписав дід чоловіка, а сам купив будинок в селі і теж переїхав. Тепер разом у нас 2 квартири, які ми, зрозуміло, не стали продавати: ну хіба мало свекруха повернеться, або дід. Вирішили здавати одну в оренду. Та й дохід хороший з того кожен місяць: син росте, йому вже 12 років.

А на той час сестра вирішила, що вона має право жити краще за мене. Ольга моя потім вийшла заміж через рік після мого весілля за першого ліпшого, я навіть знала добре, що це не з великого кохання і мені щиро було її дуже шкода. Ольга народила аж трьох дочок. Їм зараз 8, 6 і 3 роки. Живуть вони в маленькій квартирі, «гостинці», купленої за материнський капітал з доплатою, батьки скинулися грошима: в крихітній кімнаті з маленькою кухнею і спільним санвузлом.

Я не розумію – якщо немає більше ніяких в житті перспектив, навіщо мати аж трьох дітей. Її чоловік заробляє лише якимись підробітками, а вона сидить вдома постійно з дітьми. І не розумію я їх зовсім, і дуже шкодую одночасно, особливо своїх маленьких племінниць. Наші батьки іноді їм дають гроші, на це і живуть вони усі разом зараз.

Але як тільки Ольга дізналася, що ми здаємо квартиру в оренду, так відразу прийшла до нас. До слова, ми довго це приховували, зовсім нікому не розповідали, квартиранти вже у нас місяці чотири як живуть на цій квартирі і справно та вчасно платять хорошу оренду. Все там дуже акуратно, вони хороші люди. Але все одно вони дізналися. Ну так от, приходить вона і каже:

«Чула я, що здаєш квартиру? Н-да, а ми там в тісноті усі разом живемо, бочок на унітазі зламався, відром змиваємо. У районі, де ви своє житло здаєте, є хороша школа мистецтв, середня дочка танців навчитися хоче, а старша грати на якомусь інструменті. Та й садок там кращий ніж у нас. Ну ось що, сестричка, ми з тобою рідні люди, допоможи ти вже нам. Зараз би ми переїхали до вас на вашу квартиру, зрозуміло, поки безкоштовно, а там я вже на роботу вийду, чоловік щось собі знайде. Будемо платити, правда, чисто символічно. Ми ж рідня! Загалом, ви подумайте, а ми речі поки зберемо».

Ось так! Душею я розумію – дуже складно жити вп’ятьох в умовах не дуже добрих. Те, що чоловік сестри не може бочок полагодити, це і усім зрозуміло, у нього взагалі бажання щось змінювати в житті немає. Дітей мені шкода – не передати як, та й сестру теж. Але розумом розумію, що дай їм ключі від квартири, вони там таке мені зроблять, що буде, як їх квартира скоро. І мінус ще наші дуже хороші на сьогоднішній день доходи з оренди.

Я все розповіла Русланові. Він мене зовсім не підтримав, а навпаки: «А підлогу їм ще не помити?». Я стала захищати сім’ю сестри, говорити, що це тимчасово, поки вони на ноги не встануть. Але чоловік мав іншу думку: «І ти цьому віриш? Твоя сестра ще 4-ту дитину народить, щоб нічого не робити, а її чоловік так і буде на дивані сидіти. Уявляєш, як вони нам квартиру зіпсують? Загалом, я категорично проти!».

В принципі, Руслан має рацію, але він навіть і зрозуміти не хотів – як їм зараз.

Загалом, сьогодні вранці дзвонила мені сестра Ольга. Питала, де можна взяти коробки, щоб свої речі упакувати. Зрозуміло, що в магазинах, і вона це знає, просто черговий раз натякнула, що їхня сім’я готова до переїзду. Я посоромилася поки їй сказати, що ми не хочемо, щоб вони переїжджали на нашу квартиру. І своїм батькам не можу сказати, не люблю зайвий раз їх засмучувати, а їм буде це неприємно. Не хочу тепер і з Русланом зіпсувати відносини через сім’ю сестри, адже розумію, що й він правий. Ось що робити мені тепер, що кому казати?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – hotels24.

You cannot copy content of this page