Жили ми з чоловіком не бідно, він був доволі багатою людиною. На той час ми мали і великий власний будинок, і Волгу, і багато землі. Та при розлученні чоловік зробив так, що ні мені, ні нашим дітям нічого не дісталося. А тепер він хоче, щоб я з дітьми до нього приїхала

Днями мені зателефонувала родичка мого чоловіка і повідомила, що він дуже захворів, ситуація серйозна, і він кличе мене з дітьми приїхати, попрощатися.

Про нього я не згадувала багато років, відтоді як він так підло повівся зі мною.

Після 13-ти років шлюбу мій чоловік сказав, що йде з сім’ї, бо у нього є інша, а мене він ніколи не кохав.

У нас було троє дітей, молодшому сину було всього кілька місяців, а старшому – 12 років.

Жили ми з чоловіком не бідно, він був доволі багатою людиною. На той час ми мали і великий власний будинок, і Волгу, і багато землі.

Та при розлученні чоловік зробив так, що ні мені, ні нашим дітям нічого не дісталося.

Я зібрала діточок і повернулася до своїх батьків в село.

На чоловіка я їм ніколи слова поганого не сказала, але вони росли і самі бачили, що від батька немає ніякої допомоги.

Коли старші сини підросли, то самі спілкувались з ним – дуже їм його не вистачало, вони його любили.

Та сам чоловік якось не дуже охоче йшов на контакт з дітьми.

Коли вже майже закінчував школу молодший син, а це минуло 16 років з нашого розлучення, чоловік зробив спробу помиритися зі мною.

Плакав, каявся, казав, що зрозумів, що помилку зробив.

Та це все було не щиро. Просто на той час він посварився з своєю дружиною, і вирішив таким чином їй насолити.

Як тільки вони помирилися, він передумав повертатися до мене і до наших дітей.

У старших синів, які вже на той час були одруженими, залишився від цього гіркий присмак, а молодший тоді мені сказав, що він не вважає його за батька.

Роки йшли, у дітей свої дітки підросли, тепер у мене є багато внуків. Ми всі – одна велика дружна родина.

Зараз я на пенсії, давно живу сама. Заміж я так більше і не виходила.

Про свого чоловіка я більше нічого не чула. Знала лише, що з тією жінкою у них спільних дітей не було.

І коли він тяжко захворів, то дружина забрала від нього все, що могла, і пішла.

Тепер його доглядають діти його рідної сестри, він за це їм обіцяв свій будинок віддати.

Наші діти відразу сказали, що від такого батька їм нічого не треба, і доглядати його вони не будуть.

Через племінницю чоловік передав, що я – найкраща. Просив лише приїхати, щоб попрощатися.

Не знаю, що робити? Чи варто ворушити минуле?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.