Днями мені зателефонувала родичка мого чоловіка і повідомила, що він дуже захворів, ситуація серйозна, і він кличе мене з дітьми приїхати, попрощатися.
Про нього я не згадувала багато років, відтоді як він так підло повівся зі мною.
Після 13-ти років шлюбу мій чоловік сказав, що йде з сім’ї, бо у нього є інша, а мене він ніколи не кохав.
У нас було троє дітей, молодшому сину було всього кілька місяців, а старшому – 12 років.
Жили ми з чоловіком не бідно, він був доволі багатою людиною. На той час ми мали і великий власний будинок, і Волгу, і багато землі.
Та при розлученні чоловік зробив так, що ні мені, ні нашим дітям нічого не дісталося.
Я зібрала діточок і повернулася до своїх батьків в село.
На чоловіка я їм ніколи слова поганого не сказала, але вони росли і самі бачили, що від батька немає ніякої допомоги.
Коли старші сини підросли, то самі спілкувались з ним – дуже їм його не вистачало, вони його любили.
Та сам чоловік якось не дуже охоче йшов на контакт з дітьми.
Коли вже майже закінчував школу молодший син, а це минуло 16 років з нашого розлучення, чоловік зробив спробу помиритися зі мною.
Плакав, каявся, казав, що зрозумів, що помилку зробив.
Та це все було не щиро. Просто на той час він посварився з своєю дружиною, і вирішив таким чином їй насолити.
Як тільки вони помирилися, він передумав повертатися до мене і до наших дітей.
У старших синів, які вже на той час були одруженими, залишився від цього гіркий присмак, а молодший тоді мені сказав, що він не вважає його за батька.
Роки йшли, у дітей свої дітки підросли, тепер у мене є багато внуків. Ми всі – одна велика дружна родина.
Зараз я на пенсії, давно живу сама. Заміж я так більше і не виходила.
Про свого чоловіка я більше нічого не чула. Знала лише, що з тією жінкою у них спільних дітей не було.
І коли він тяжко захворів, то дружина забрала від нього все, що могла, і пішла.
Тепер його доглядають діти його рідної сестри, він за це їм обіцяв свій будинок віддати.
Наші діти відразу сказали, що від такого батька їм нічого не треба, і доглядати його вони не будуть.
Через племінницю чоловік передав, що я – найкраща. Просив лише приїхати, щоб попрощатися.
Не знаю, що робити? Чи варто ворушити минуле?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати