Мені зі свекрухою жилося дуже непросто, ми з чоловіком з нею прожили 9 років. Що тільки я не бачила і не чула. Вийшло так, що нам спочатку не було куди йти, ми з чоловіком збирали гроші на своє житло, а потім свекруха швидко постаріла і вже лежала, я доглядала за нею, бо більше було нікому, син, мій чоловік, у неї був один.
У мене теж є син, і я ще тоді вирішила для себе, що не буду ніколи такою, як моя свекруха, буду любити свою невістку, як рідну донечку.
Так склалося життя, що не стало ні свекрухи, ні чоловіка і мені залишилася її трикімнатна квартира.
Коли син одружився, то привів невістку в наш дім. Я не була проти, лише раділа від того, що тепер у нього буде сім’я.
До Людмили я ставилася дуже добре, я відразу сказала, що й готувати буду для всіх, допомагала їм у всьому, аби дітям жилося добре. Невістка дуже швидко звикла до такого хорошого ставлення з мого боку.
А нещодавно мені довелося забрати маму свою з села, її нікому було доглядати. Справа в тому, що моя старша сестра Люба сказала, що буде доглядати за мамою і переоформила її будинок на себе, я була не проти, адже знала, що Люба хороша людина, та й жити було їй ніде. Тому ми з нею домовилися, що сестра доглядає маму і хата буде її.
А нещодавно сестри не стало, її діти бабусю доглядати відмовилися, у них своє життя, я розумію їх трохи, вони молоді, тому я вирішила забрати маму до себе, адже у нас була вільна одна кімната для неї.
Моїй невістці це дуже не сподобалося: то запах негарний, то ще щось не так, то бабуся хропе в ночі.
Я не розуміла чому Людмила так себе поводила, адже я за мамою доглядала сама, нічого в них не просила. Тоді невістка сказала, що буде краще, якщо ми продамо свою квартиру, а купимо дві однокімнатні квартири, я буду жити з мамою, а вона з сином. Але я відмовилася, адже за мою квартиру не вийде купити дві, занадто мала сума.
Тоді Людмила образилася і вмовила мого сина орендувати квартиру. Хоча син ніколи не був проти перебування бабусі у нас вдома, але перечити Людмилі не став.
Рік вони пожили в орендованій квартирі, а потім зрозуміли, що важко. Людмила чекає дитину, грошей ні на що не вистачає, бо більшість заробітку йде на оренду житла. І я бачу, що моя невістка вмовляє сина повернутися жити до мене, вже й бабуся їй не заважає.
Я щиро кажу, що люблю своїх дітей, але не хочу, щоб вони поверталися жити до мене. Мені теж неприємно було після їх вчинку, адже я з усією душею горнулася до них. Нехай поживуть самі трохи і зрозуміють, яке інколи буває непросте життя і що материнську доброту та турботу потрібно цінувати.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
