У мене є старша сестра Марія. Вона народила дитину, але особисте життя у неї не склалося. Марія залишила свою 5-місячну доньку, коли мені ледь виповнилося 20 років. Написала нам з мамою прощального листа і поїхала. Наше життя закрутилося навколо її донечки.
Після триріччя Ані мама стала її опікуном, тому що стало зрозуміло, що її рідна мати не повернеться. Племінниця завжди називала мене мамою. Я теж любила її як рідну доньку. Навіть наречений мене кинув, коли дізнався, що я взяла клопоти за племінницю на себе. З заміжжям у мене все не складалося. Ми з мамою вирішили змінити місце проживання, щоб в новому середовищі менше про нас знали.
Коли Анні виповнилося 17 років, не стало моєї мами. Згідно із заповітом, мама все залишила мені. Моя сестра навіть дізнавшись цю сумну новину, що матері вже немає, не зволила з’явитися.
Я всю себе віддала племінниці. Ми жили чудово, поки в нашому житті знову не з’явилася сестра. Марія поманила Аню новими шмотками і телефоном і вона розтанула. Пішла за нею як ні в чому не бувало. А мені кинула вслід, що я зіпсувала їй життя. Вона могла прожити зовсім інше життя, в достатку і розкоші. А я копійки рахую і живу від зарплати до зарплати.
Я залишилася одна чотирьох стінах. Мені не хотілося з роботи йти додому. Завдяки моєму начальнику я ледве прийшла до тями. Він запрошував мене гуляти, в кафе, ресторан. Мій директор, Руслан, запропонував вийти за нього заміж. Я з радістю погодилася. У мене буде своя сім’я, про яку я так довго мріяла.
Ми одружилися, невдовзі я зрозуміла, що чекаю дитину. Я відчувала себе як в казці. Я народжу дитину і вона буде тільки моєю! Не буде бігати за сестрою і чужими людьми. Я стану мамою.
Я з чоловіком збиралися на плановий огляд в поліклініку. Раптом пролунав дзвінок у двері. Відкривши, я побачила сестру і племінницю. З ними ще був підліток років 14. З’ясувалося, що чоловік сестри подав на розлучення, а її з дітьми виставив на вулицю.
Тепер Марії і її дітям нема де жити і вона згадала про квартиру, яку мама в свій час переписала на мене і в якій ми з Русланом зараз живемо. Марія вважає, що це несправедливо, що квартира дісталася лише мені, адже вона теж спадкоємиця.
Що робити, я не знаю. Мені шкода дітей, але якщо я впущу сестру в квартиру, то швидше за все сама залишуся без житла.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
