Я одружена вже 17 років, у нас з чоловіком є двоє дітей.
Живемо як всі, але останнім часом я стала помічати, що чоловік дуже віддаляється від мене. Ми з ним майже не спілкуємося.
Для себе я це пояснювала, що він втомлюється на роботі, і тому не має сил ні на мене, ні на наших дітей. Але я помилялася, бо для всього іншого чоловік знаходив і час, і сили.
Живемо ми в гарному будинку за містом. В свій час цю земельну ділянку купили мої батьки для себе, і навіть почали будувати там дім.
Але коли побачили, що я виходжу заміж, то віддали мені цю недобудову. А ми з чоловіком вже все закінчували самі.
Мої батьки і далі залишилися жити в своїй невеликій, старій хаті. До нас вони йти не хотіли, бо боялися, що будуть нам заважати.
До слова, у мене прекрасні батьки, які самі майже нічого не маючи, ще умудрялися нам допомагати.
Три місяці тому не стало мого тата, і мама залишилася сама. Вона дуже важко переживала цю втрату, адже вони з батьком прожили 40 років душа в душу, завжди були підтримкою і опорою один для одного.
Я бачила, як мамі важко, тому запропонувала чоловікові забрати маму до нас. Я була впевнена, що він не матиме нічого проти.
Та на мій великий подив, чоловік сказав, що він не хоче, щоб теща жила разом з нами.
Тоді я нагадала йому, чий це будинок, але він мені відповів, що зараз це не має ніякого значення, адже він також вклав в наш дім багато грошей.
Одним словом, ми не дійшли в цьому питанні згоди, тому я не стала мамі нічого говорити, все заради збереження сім’ї.
Та нещодавно я зрозуміла, що берегти то нема що, бо сім’ї у нас то і немає.
Я дізналася, що у мого чоловіка є інша жінка, у них стосунки як мінімум останніх три роки.
Мені було дуже боляче, адже все це відбувалося за моєю спиною, а я нічого не бачила.
Коли я про все запитала чоловіка прямо, він зізнався, що все це правда, і що він давно мене не любить, а живе зі мною лише заради дітей.
Я довго думала, як правильно вчинити, бо не так просто викреслити 17 років з свого життя.
Але зрада була занадто болючою, і я наважилася на розлучення.
Ми з чоловіком розійшлися, я дала йому шанс жити з тією, яку він кохає.
А свою маму я таки забрала до себе, хоч вона і не хотіла переїжджати.
Я вважаю, що поряд зі мною і внуками вона швидше оговтається від важкої втрати.
Та й мені, якщо чесно, зараз дуже потрібна її підтримка.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
