Здається, час просити батьків вирішити питання з спадщиною. В батьківській квартирі живе молодша розлучена сестра з дитиною, і вона щиро вважає, що квартира її. Ситуація неоднозначна, а батьки мовчать
– Вам треба зібратися всією сім’єю і поговорити серйозно … Про спадщину! – радять подруги моїй знайомій, тридцятивосьмирічній Ірині. – А що такого? За матеріалами
Питання це виникне рано чи пізно, і нічого такого немає в тому, щоб його обговорити. Батьки ж не збираються жити вічно?
Та й взагалі, оформити все документально. Зараз. Поки всі в доброму здоров’ї. А що? Так роблять всі нормальні люди!
… У Ірини життя, як у всіх: чоловік, двоє дітей, робота, старіючі батьки. Мама з татом завжди здавалися вічними, проте останні місяці показали, що це, на жаль, ілюзія: батько переніс проблеми, серйозно налякавши всіх.
Тільки завдяки енергійним діям Ірини і вчасно розпочатого лікування, ситуацію вдалося вчасно стабілізувати. Ірина щиро сподівається, що найнеприємніше вони вже пережили, і далі буде легше. Лікарі запевняють, що так і повинно бути.
В крайньому випадку, тато тепер уже вдома.
Ірина взагалі по життю переможець: енергійна, пробивна, цілеспрямована.
Рідна молодша сестра Ірини, Катерина, навпаки: слабка і непристосована до життя. Катерина розлучена, вже кілька років живе з донькою у батьків. Батьки «Катюшку» шкoдують, допомагають з дитиною, балують її і внучку.
– Ой, ні, з дитиною одній важко! – наївно розповідає мама Ірини. – Катюшка б одна не впоралася! Нас троє дорослих, і ми всі весь час зайняті дитиною! .. І приготувати треба, і погуляти! Як би їй одній?
Ірина тільки посміхається – коли росли двоє її дітей, батьки особливо не допомагали. І взагалі, внучку, яка росте на руках, люблять набагато більше. З проблемами же йдуть до Ірини.
Ні, у Ірини немає претензій, вона робила що могла, які вже рахунки в такий момент. Шукала лікарів, домовлялася, діставала гроші. Навіть відвезти в лікарню передачу, як з’ясувалося, бiдна Катюшка не може – у неї ж дитина.
– Зате квартиру батьківську, в якій живе, вона напевно вважає своєю! – зітхає близька подруга Ірини. – От не розумію я тебе! Так не можна! Тобі потрібно зібрати всіх і поговорити. Нехай кожен скаже, що думає про те, як ділити спадщину, і Катя ваша в тому числі! І батьки. А що такого?
– Ой, та ти з глузду з’їхала! – відмахується Ірина. – Як ?? Так у мене язик не повернеться! Батько тільки-тільки в себе приходить, адже ще місяць тому не знали, що робити, готувалися до найгіршого! .. А тут я … та це їх підкосить страшніше хвороби! Не знаю, що робити, чесно кажучи … Залишити все так, як є, розбиратися з сестрою потім – станемо вoрогами …
Просити батьків вирішити питання зараз і якось озвучити свою думку – а раптом пересваримося зараз? Не знаю … Батьки цю тему взагалі не зачіпають … Їм, здається, і в голову не приходить, що ми з сестрою можемо і будемо щось ділити …
І взагалі, чи доречно дорослим дітям заводити з батьками розмови про спадщину? Особливо в тих випадках, коли ситуація неоднозначна, а батьки мовчать?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.