– Здалась тобі та полуниця! Подумати тільки, 300 гривень! Ти що, не мала куди гроші подіти? – Іван був явно не в захваті від того, що його дружина принесла додому свіжу полуницю.
– Вибач, але я купила тільки трішки. Просто дуже захотілося, – спробувала виправдатися Надія, але чоловік був невблаганним, полуниця взимку – це марнотратство.
Іван завжди був одним із найбільш заощадливих людей у селі. Багато хто з сусідів часто сміявся з нього, мовляв, він навіть снігу взимку не позичить. А сам Іван вважав, що все робить правильно. Адже якщо не заощаджувати, то звідки візьмуться гроші?
Його дружина Надія біля нього за роки шлюбу вже звикла до такого життя. Вона знала, що доведеться ходити в тих самих чоботах ще кілька років, поки не порвуться. Її волосся не фарбувалося, бо це було надто дорого, а сивина, як він говорив, навіть додає їй привабливості. У магазині Надія завжди купувала найдешевші продукти, бо ж не варто витрачати більше, коли і так є все необхідне.
Прожили вони так вже 28 років. Як і у всіх, було по-всякому, але вони змогли вистояти і залишатися разом. Та нещодавно сталося те, чого Іван зовсім не очікував. Надія сильно захворіла.
Вона раптово відчула себе дуже погано і потрапила до лікарні. Іван неабияк налякався, коли лікарі сказали, що необхідно негайно робити операційне втручання. Іван залишився сам у коридорі. Він молився і плакав, переживаючи за свою дружину.
Три години пройшли в хвилюванні. Коли все закінчилося, лікарі сказали, що Надію ще трохи потримають під наглядом, але все буде добре. Івану сказали їхати додому, бо в лікарні він вже був не потрібен.
Іван повернувся додому. Він відчував порожнечу в будинку. Звичний запах кухні, її чай, її улюблені чашки – все було так, як зазвичай, але не було її.
Іван подивився на горнятко, яке Надія залишила на столі, воно вже стало холодним. Раптом Іван зрозумів, наскільки все це не важливо без неї.
Він зайшов у кухню, на плиті стояв борщ. Іван подивився на нього і подумав, навіщо вона завжди варила так багато? Вони ж тільки двоє!
Але потім він згадав, як вона завжди прагнула створити затишок, навіть якщо це означало готувати більше, ніж потрібно. Вона завжди робила так, бо любила турбуватися про нього.
Іван глянув на полицю в холодильнику і побачив кошик від полуниці, в якому ще було кілька ягід. Іван згадав, як нещодавно вони сварилися через ці ягоди. Він був незадоволений, що Надія купила їх за шалені гроші, адже вважав, що це надмірні витрати, що краще почекати до літа, коли буде краща ціна на них.
Але Надія завжди була іншою. Вона знала, що життя – це не тільки рахунки і заощадження. І навіть якщо їй доводилося обмежувати себе в чомусь, вона завжди намагалася зробити його комфортним, а ще більше – радувати тих, кого любила.
В домі без дружини було занадто тихо, і ця тиша його лякала. В цій тишині Іван відчув, як гірко йому на душі. Її халат із квіточками лежав на ліжку, безладно кинутий. Іван зібрався скласти його, і коли понюхав, то вловив запах її парфумів. Це був її запах, запах дому, запах любові. Іван знову відчув, як сильно він любить свою дружину. Але ж скільки разів він не звертав уваги на ці маленькі знаки уваги, які вона йому дарувала?
Тоді Іван набрав номер лікаря, щоб дізнатись, як почувається Надія. Лікар відповів, що зараз з нею все добре, але все могло бути набагато гірше, якби вони не привезли її вчасно.
Іван вдячно вдихнув повітря, відчуваючи полегшення. Йому дозволили відвідати Надію на наступний день.
Іван приніс з собою полуницю, по дорозі він купив аж кілограм, і вперше в житті відчув, що йому не шкода на це грошей. Він зрозумів, що всі ці роки, коли він намагався зекономити на всьому, не було нічого важливішого за її усмішку та щастя. Це була її маленька радість, і тепер він зробить все, щоб дарувати їй більше таких моментів.
Коли він зайшов до палати, Надія, хоч і була ще слабкою, усміхнулася, побачивши його. Іван поставив кошик із полуницею на її тумбочку.
– Це тобі, люба, – сказав він з усмішкою, якої давно не було на його обличчі.
Вона усміхнулась і стиснула його руку. Весь цей час вони були разом, і тепер Іван зрозумів, що більше не буде повторювати своїх помилок. Заощаджувати на важливому – це не те, що має значення в житті. Головне – любов, увага і підтримка одне одного. І тепер він був готовий дарувати своїй дружині все, що їй потрібно.
З того дня він вирішив більше не бути скупим, більше не відкладати на потім. Всі ці роки він помилково думав, що гроші – це те, що визначає щастя. Тепер він знав, що важливіше – це люди, з якими ти ділитимеш своє життя. І Надія була тим, з ким він хотів провести всі свої наступні роки, і для нього важливо, щоб вона була здоровою і щасливою.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.