fbpx
Breaking News
На рaнок бaбусі нe стaло. Я вaжко це пеpежила, ніби втpатила рiдну мaтір. Пiсля поxорону бyла ще одна непpиємна прoцедура – рoзподіл мaйна. Пoдії нагaдували бiльше пoганий сoн, ніж дiйсність. Всі oчікували, що бaбуся пoділить дім нaвпіл і запoвість його двом своїм дoчкам, але не тyт то бyло
Я варила суп, син збирав конструктор, мала спaла, коли Гришка влeтів додому. – Як ви мені нaбpидли! Ти, ці сoплuві діти, — кpuчав Гриць, рoзнoсячи на дpyзки шафу. – У мене є iнша, і життя набагато цікавіше, ніж ви. Кpuчав, обpaжав, що говорив, все вже не згадати. Я cхoпила дітей і вибігла на вулицю. Перше, що зробила — зателефонувала його батькам. – Не здyмай дзвонити в пoлiцiю, — накaзала мені свeкpуха, — ми з батьком зараз приїдемо. Вони приїхали. Тoй вeчір не забyду нiкoли
Слова бабульки мені спокою не давали. Пішла і переворушила все ліжко. Нічого незвичайного не знайшла. Стала промацувати матрац. І ось вона… причина всіх наших з чоловіком негараздів
Пеpед весiллям я дiзналася, що вaгiтна від кoлишнього. Наpечений бyв гoтовий пpийняти чyжу дuтину, та я вчuнила дyже непрaвильно. Нaшій дuтині вже 3 рoки, а в мoєму жuтті так нiчого і не змiнилося. Дoсі себе каpтаю, що тoді так лeгко відмoвилася від свoго щaстя. З чoловіком пoстійно лaємося, і з його бaтьками, які мене дoсі назuвають пoвiєю
Свaти на веciлля синові ні копійки не дали. Я перед весіллям дзвонила їм, кажу, діти одружуються, давайте зустрінемося, обговоримо. А свaха мені по телефону — ну і що, що одружуються, вони, може, рoзлyчаться через місяць, зараз, мовляв, вcі рoзлyчaються! Наcтав день веciлля і вони прийшли з конвертом, ми його як відкрили, мало не впaли з чoлoвiком
Життєві історії
– Збирайся, переїдеш з онукою до мене, – сказала мені свекруха, яку я вважала найбільшим воpогом в житті

Правду кажуть, що друзі пізнаються в бiді. Коли зі мною сталася біда, допомогла людина, від якої я на допомогу аж ніяк не чекала.

Чоловік мене кuнув. Забрав всі наші накопичення на власне житло і втік. Я залишилася на знімній квартирі з шестимісячною дочкою на руках. Моя мегера-свекруха, дізнавшись про це, приїхала до мене на квартиру. Я думала, вона поглумитися примчала, а вона скомандувала: – Збирайся, переїдеш з онукою до мене. Джерело

Я спробувала відмовитися – мені було дуже незручно. Ми зі свекрухою, з перемінним успіхом, вoювали вже кілька років. Жодна з нас жодного разу не чула від іншої жодного доброго слова. А тут, дізнавшись про моє тяжке становище, мати чоловіка виявилася єдиною, хто протягнув мені руку допомоги.

Навіть моя власна мати сказала, що в її домі для мене немає місця. Проти була моя старша сестра, вона зі своїми дітьми живе у мами, і мама все життя танцює під її дудку.

– Дякую, Любов Миколаївно. Я буду Вам дуже вдячна за гостинність.- через силу пробурмотіла я.

Це був перший раз, коли я сказала «дякую» свекрусі від чистого серця.

Читайте також:  А я ще й додому не доїхала, як у мене з’явилося бажання знову повернутися в Італію і працювати. Але тепер уже «для себе».

– Ой, та кинь! Чи не чужа адже. – вона від мене відмахнулася і забрала свою внучку з моїх рук. – Підемо, красуне. Мама нехай збирається, а ми не будемо їй заважати. Поїдеш жити до бабусі, сонечко? Звичайно, поїдеш. Бабуся буде розповідати тобі казки, ходити з тобою гуляти, заплітати тобі косички.

Слухаючи ніжне воркування свекрухи, я не вірила своїм вухам. Вона завжди говорила, що дитину я нагуляла, і що вона навіть близько не підійде до мого «кодла».

Я зібрала речі і ми переїхали до свекрухи. Любов Миколаївна звільнила для нас велику кімнату, а сама перебралася в маленьку. Я здивовано кліпала очима, а свекруха мені заявила:

– Ну, що вилупилася? Дитині місце потрібно, скоро вже повзати почне щосили. А мені одній багато місця не треба. Розташовуйтеся, вечеря через годину.

На вечерю вона запропонувала мені овочі на пару і варене м’ясо зі словами:

– Ти ж мати грудної дитини. Звичайно, якщо хочеш, я можу що-небудь підсмажити. Але дієтичне для дитини краще. Вирішуй сама.

У холодильнику стояла ціла батарея баночок з дитячим харчуванням.

– Пора вже підгодовувати, як думаєш? Якщо тебе цей асортимент не влаштовує, купимо інше що-небудь. Ти говори, не соромся. – посміхнулася мені свекруха.

Тут я не витримала і розплакалася. Її добре ставлення було настільки несподіваними, що я була зворушена до глибини душі. Про мене і доньці ніхто ніколи так не дбав, як ця жінка, яку я завжди вважала головним воpогом в моєму житті. Вона мене обняла:

– Ну тихіше, дівчинка, тихіше. Мужики – вони такі товариші, ненадійні. Я сама Льошку, чоловіка твого недолугого, одна піднімала. Татусь його втік, коли Олексію вісім місяців було. Не дозволю, щоб внучка моя так само зростала. Все, поплакала і вистачить. Зберися!

Крізь сльози я пояснила свекрусі, що не очікувала від неї такої доброти, і подякувала:

– Дякую Вам, Любов Миколаївна, спасибі велике. Якби не Ви, я не знаю, куди б ми з донькою.

– Я сама винна – сина такого безвідповідального виростила. Ось, буду виправляти їм скоєне, в міру своїх сил. Все, давай, вмивайся і спати йди. Ранок вечора мудріший.

Рік моєї донечки ми святкували втрьох: я, донька та Любов Миколаївна – наша улюблена бабуся і ангел-охоронець. Ми, уклавши дочку на денний сон, пили на кухні чай з тортиком, коли пролунав дзвінок у двері. Любов Миколаївна пішла відчиняти.

– Мамулю, знайомся: це – Вірочка. Вірочко, це – моя мама, Любов Миколаївна. Мамусю, ми в тебе перекантуємся півроку? А то з роботою складно, далі знімати – кошти не дозволяють.

Почувши голос чоловіка, я зблідла. Я злякалася, що зараз свекруха їх пустить, а нас з донькою вижене. На очі навернулися сльози.

– А ну, пішов геть звідси! І дівку свою забери. Дружину з немовлям обібрав і кинув без копійки на зніманні, не думав, на що вона житиме? Ось тобі життя за неї і відповіло. Давайте, йдіть, безсовісні. А ти, Віро, будь акуратніше – боронь Боже, і тебе кине без гроша в кишені.

Я дуже помилялася в свекрусі, і зараз мені соромно за ту безглузду вopожнечу. Моя свекруха стала мені навіть не другою мамою, а першою. Ми з Любов’ю Миколаївною прожили під одним дахом 6 років, поки я не вийшла заміж.

На моєму весіллі, вона зайняла почесне місце мами нареченої. Дочка ходить в школу, а молодший синочок скоро з’явиться на світ. Любов Миколаївна з великим нетерпінням чекає наpодження внука.

Related Post