fbpx
Життєві історії
Збудувати власний будинок було давньою мрією мого чоловіка, але щоб це зробити, я була змушена продати свою квартиру. Будували ми разом, але чоловік чомусь вважає будинок лише своїм, і каже, що я живу у нього на всьому готовому

З Артемом ми познайомилися п’ять років тому. Він виглядав дуже розумним, наполегливим і перспективним чоловіком. Але якби я була більш досвідченою, то я б напевно почула перші дзвіночки. Надто вже жваво Артем будував плани на майбутнє.

Надто вже барвисто розписував наш спільний дім, цілий виводок дітей, і собаку з добрими очима. А заодно і цікавився нерухомістю. Але вийшло так, як вийшло. Весілля у нас було скромним – ми розписалися, сфотографувалися, почали жити і реалізовувати заплановане.

Будинок ми оформили в частках. Частина заощаджень була у Артема – він, виявляється, давно про свій будинок замислювався. А от я не встигла ще нічого зібрати, адже мені всього 24 роки, я медпрацівник, зате у мене була своя квартира у неї була, яка дісталася мені у спадок. Я її продала і якраз вистачило на відсутню половину уявного будинку.

Ну, почали будівництво. Проєкт був шикарний і масштабний, щоб вистачило на матеріали, на робочих економили. Я сама особисто брала участь у викладенні фундаменту, практично на рівні з чоловіком будувала будинок своїми руками, займалася чоловічою роботою, не шкодуючи себе. Все ж будинок ми планували збудувати добротний, щоб і для майбутніх поколінь було.

Ми з чоловіком поєднували будівництво з заробітками, і все начебто йшло чудово. Поки не почалися останні тривожні події. Я працювала понаднормово, лікарям обіцяли хороші виплати, я хоч і втомлювалася, але почала заробляти більше. А ось чоловік, навпаки, втратив роботу, але своїх панських замашок по відношенню до мене не залишив.

Останнім часом я з роботи поверталася ніяка, потік хворих, це тобі не розвага. А він удома, налагоджує бізнес нібито. Вірніше, так говорить. Ну бізнес ти налагоджуєш – налагоджуй. Але якщо вдома все одно сидиш, ти прибери, та їжу приготуй.

Адже знаєш, що надзвичайна ситуація. Ні, буде сидіти і чекати, коли я прийду і все приготую, поприбираю, виперу і випрасую. Не чоловіча справа. І якби ж то цей уявний бізнес щось приносив. Так ні ж, Артем якщо щось і заробить, знову «в справу» вкладає. А годувати сім’ю повинна я. У мене, вважав чоловік, гроші є.

Мені це набридло і якось я спробувала боязко заперечити, але отримала відкоша. Мовляв, а нічого що ти в моєму домі живеш? На всьому готовому. І в не в якісь квартирі, а в шикарному будинку. Вдячна мені бути повинна.

Я послухала-послухала, та й пішла з дому. З’ясовувати, чому саме чоловік вважає, що я на всьому готовому живу, я навіть немаю бажання. Будинок зібралася продавати і ділити. А поки що залишилася без сил і без житла. Та ще з проблемами.

– Будинок не віддам! – лютує майже колишній чоловік. – Мій будинок, я давно про нього мріяв! А спробуєш відібрати – життя зіпсую.

Юристи кажуть, що перспективи у мене хороші – будинок оформлений на нас обох в рівних частках. Але Артем все одно не задоволений. Розповідає всім, як колишня його пограбувати збирається – будинок відібрати.

Фото ілюстративне – ogolosha.

You cannot copy content of this page