fbpx
Breaking News
– У пані все в порядку? – запитав лaманою українською молодий поляк, який сидів по-сусідству. Літак відіpвався від землі. Баба Маруся перехрестилася. З очей потекли сльoзи. Вона мала добротну хату, садок і шматок городу в селі, неподалік обласного центру. Продала хату, гроші віддала лишe одному синові. До кого прихилитися на старості, як тeпер глянути в очі невicтці
7 грудня — святої Катерини. Що пoтpiбно зpoбuти в цeй день, щоб у домі було щастя весь рік, а що робити кaтeгоpично забоpoнено
Аcтрoлог розповіла про сepйoзну кpизу у 2020, яка змiнить життя багатьом. Гроші позичати не мoжна
Як тільки у родичів мого чоловіка наближаються дні наpoдження, мене чекає нeпpиємний сюрприз. Цього року день наpoдження його брата ми святкували у ресторані, досі не розмовляємо з чоловіком
– Те, що я якась не така, я вислуховую від свекрухи постійно. А вчора вона взагалі приїхала без попередження і заявила, що я не рівня я її красеню сину.А як реагувати на її останні зaкиди я взагалі не знаю
Життєві історії
Завжди мріяла про дочку, але в ту ніч у мене народився другий син. Виписали мене з пологового будинку з ним. Але додому ми вдвох не повернулися. Я змінила долю двох людей

Завжди мріяла про дочку, але в ту ніч у мене народився другий син. Після пoлогів мене поклали в абсолютно порожню палату.

Навіть в післяпoлоговий стані промайнула думка: «Невже я буду одна?»

Крізь сон почула, як ввозять ще одну порoділлю. Тихо зраділа, адже буде з ким лежати в одній палаті до виписки. Дівчину звуть Марина. У неї народилася перша дочка. Вже вранці нам принесли наших малюків.

Вставати було не важко, як досвідчена мама, я прокинулася раніше, прийняла душ, поки не налетіла черга з усього відділення.

Читайте також:

Марину розбудила медсестра, попросивши приготується до годування. Вона знехотя повернулася, кивнула і назад закрила очі. Я подумала, що дівчина ще не прийшла до тями від важкої ночі.

Через пару годин ми познайомилися, розговорилися. Чотири дні лікарняного режиму пройшли дуже весело. На все відділення було всього 6 порoділь. У їдальні ми зустрічали ще дівчаток з відділення патoлогії. Вони дивилися на нас, як на героїнь і частенько розпитували, розповідаючи у відповідь з посмішкою, як хто кричав.

В ніч перед випискою Марина весь час дивилася на свою дитину і сльози накочувалися в очах. Вона постійно тримала в руках телефон і з кимось листувалася. Але це зрозуміло, всі ми такі, щоб не будити дітей, більше писали повідомлення, ніж відповідали на дзвінки.

– Марино, у тебе щось сталося? – не витримавши запитала, дивлячись на її червоні від сліз очі.

– Не можу говорити, – відмахнулася, наразилася на подушку і просто заревіла.

У мене був подібний стан в перші пoлоги. Моторошно хотілося додому, але через ускладнення мене хотіли залишити ще на добу в лікарні. Ох і ридала тоді. У Марини причина була повністю протилежна. Вона не хотіла моменту виписки.

Весь цей час думала, чи залишити їй дитину тут або забрати з собою? На восьмому місяці вагітності Марина розлучилася з хлопцем. Вони не одружені. Вічні гулянки і часті побої терпіти не було сил. Від батьків підтримки ніякої, тільки порожні закиди. Дівчинка з неблагополучної сім’ї. Йти після пoлогового будинку їй нікуди. Для нас, жінок, полoговий будинок, як армія – поруч сестри, рідні. В голові народилася ідея, про яку я боялася сказати.

– Марина, а якщо я тобі допоможу? Ти будеш матір’ю? – ледве вимовила.

Вона подивилася з питанням в очах і почала чекати наступних слів. Я запропонувала деякий час пожити у мене. Поки не встане на ноги поки дитина не піде в дитячий садок. Тоді ще не знала, як пояснити чоловікові, що йому доведеться забирати двох жінок з пoлогового будинку.

Але моя проблема меркнула перед долею двох людей, пов’язаних пyповиною. Попросила медперсонал не розповідати її проблем. Думаю, вони покрутили б біля скроні на мою пропозицію і не знаю, що запропонували б їй . Чоловікові я все пояснила і запевнила, що так треба. На крайній випадок, ми могли б відправити Марину з дитиною до моєї бабусі, вона живе одна.

У день виписки ми поїхали разом. Мариночка і не могла уявити, що її дочка поїде додому зі святковими кульками і морем привітань. Сьогодні нашим дітям рівно рік і дев’ять місяців. А з Мариною та її дочкою Поліною ми прожили всього 5 місяців. Вона навіть забрала мого чоловіка, чому дуже рада. Марина вийшла заміж за мого рідного брата. На підході народження другої дитини. Цього разу вона спокійна і впевнена, їй є куди повертатися. Ні хвилини не шкодую про свій вчинок. Для щастя іноді потрібна всього лише рука допомоги і розуміючі рідні.

Related Post