fbpx
Breaking News
— Оце, сину, — сyворо мовив батько, — ми з матір’ю посовітувались і рішили: не пара вона тобі. Не бepи. Он краще сycідську Нелю взяв би. Гарна дівчина. І дім є, і гроші гарні получає. Кoли син привів додому невicтку, вони не пустили у хату. Підійшов міський автобус. У чому були, в тому й поїхали на залізничний вокзал. Батько з матір’ю пеpeжuвали: «Що ж ми наpoбuли?! Хiба могли знати, що тaке cкoїтьcя?!»
Тeща та дружина пеpекoнaли Івана, що ростить він свою дочку, допоки випадково не дізнaвся прaвду. Якось рoзпuвaли на роботі мoгopич, і чoлoвіки, як бaби, плеcкали язuкaми. – Іване, ну ти й дypень, – хихикав механік. – Чи схожа на тебе твоя дитина? Пicля цiєї розмови Іван побіг додому, як poзгнiвaний звiр
В цe вaжко повipити: Молода українка розв’язала загадку, яkу нiхто не міг вирішити 400 років
«Вuбирай, або я, або вoна», – так скaзала Ярославу дpужина. Коxанка скaзала те сaме. Тому Ярослав жiнці скaзав, що кuнув кoхaнкy, а кoхaнцi – що пoтрібно ще тpохи пoчекати
– Не тpеба Михайлові сьoгодні їхaти в мiсто! Мaшина poзiб’ється! Спoчатку всі пoдумали, щo це стаpече маpення бaбусі, та вuйшло все сaме тaк. Вpятувала стаpенька хлoпця
Життєві історії
Зателефонувала мені, колишня свекруха. Чесно сказати, приготувалася до найгіршого, хіба мало, може вирішила мені чого пригадати і висловитися. Але, ні, та слізно просила побачиться з онуком, мовляв сильно скучила, хочу приїхати. Я, м’яко сказати, очмaніла, вона і раніше особливо онуком не цікавилася, а тут на тобі

Історія сталася буквально півроку тому. Напевно, почну з того, що після того, як я розлучилася з чоловіком, вся його рідня природно плавно пішла з мого життя і всі разом перестали зі мною контактувати і спілкуватися.

Ні, я не горювала з цього приводу, чесно кажучи, навіть навпаки. Ну і звичайно свекруха встала на сторону сина, оголосивши мене ворогом «номбер ван» і все, до побачення. За матеріалами

Дитина залишилася зі мною, ну і звичайно як і рідний батько, всі разом забули що вона існує. Знову ж таки, мені навіть так було простіше, тому що дитині на той момент було півтора року і вона власне ще погано розбиралася в другорядних родичах, так що їх відсутність не стала трaвматuчною для сина.

Власне, сама історія сталася роки через два, після довгого мовчання колишніх родичів.

А зателефонувала мені, колишня свекруха (це був листопад місяць). Чесно сказати, приготувалася до найгіршого, хіба мало, може вирішила мені чого пригадати і висловитися. Але, ні, та слізно просила побачиться з онуком, мовляв сильно скучила, хочу приїхати.

Читайте також:ГOСПОДИНЬКИ, ЗАПИCУЙТЕ РEЦЕПТ НЕЙМOВІРНОГО ПИРОГА, ЯКИЙ Я ДУЖЕ ЛЮБЛЮ ГОТУВАТИ В СEЗОН ГАРБУЗА. ВIН ВИХOДИТЬ ДУЖE СМАЧНИМ І ЛЕГКИМ! БУКВAЛЬНО ТAНЕ В РOТІ

Я, м’яко сказати, oчмaніла, вона і раніше особливо онуком не цікавилася, а тут на тобі. Ну, думаю, мало чого, включилися якісь особливі бабусині почуття.

Я погодилася, свекруха зраділа і запитала в які найближчі дні можна приїхати і що краще привезти онукові. Домовилися на найближчі вихідні. В результаті, не в найближчі вихідні і не після, мені ніхто так і не подзвонив і не приїхав. Думаю ладно, фіг з вами.

Настав грудень.

Знову мені дзвінок від колишньої родички, мовляв хотіла приїхати до онука на ранок в садок, ладно думаю, приїжджайте, сказала час і дату проведення.

І знову, чую «ну, я як буду виїжджати подзвоню». (До речі, живемо ми один-від одного, км 80, автомобіль у неї є.) І в результаті, знову що … а нічого, дзвінка, що я не зможу приїхати або не вийшло – просто тиша.

Настає квітень.

День наpoдження сина, за тиждень … ні, не дзвонить (може стало соромно), пише в cоцмережі мені свекруха: »Ось, хочу приїхати на день наpoдження онука.» Мені стало смішно, але я написала, що саме в його день наpoдження він буде в садочку, а в найближчі вихідні приїжджайте. Погодилася.

У підсумку, природно після садка, вже вдома синові ми організували торт зі свічками і чай. Я зробила фотографію, де він задуває свічки і пізніше, без задньої думки додала на сторінку в ту ж соцмережу.

І через хвилин 10, мені приходить гнівне повідомлення від свекрухи, щось на зразок, “, мене на свято не покликали, а я між іншим бабуся, могли б і зателефонувати».

І тут моє терпіння лопнуло. Я висловила все, починаючи від її дивних «поїздок», закінчуючи тим, що вона в принципі вибула з життя дитини на два роки і нічого, додавши, що було б бажання, могли б приїжджати кожні вихідні, ніхто б і слова не сказав, значить так хотіли. Образилася і мене заблокувала ….

І що? І тиша … вже пів року. Ні дзвінків, ні повідомлень.

Ні, ну може вона думала я їй червону доріжку розстелю довжиною в 80км і за ручку поведу. І ось, питається, навіщо взагалі оголошувалася?

Related Post