fbpx

Заснула Анна аж над ранок, а коли прокинулася, на неї в палаті чекав неабиякий сюрприз – всі діти Анни зібралися біля неї. – Матусю, ну що ж ти нас так налякала? – Як ти себе почуваєш? – Що тобі купити? – Може, болить що? – наперебій питали діти. Вони були не на жарт налякані, адже перед тим мали розмову з маминим лікарем, який їм пояснив, що найкращими ліками для їхньої мами буде їхня присутність, їхня любов і турбота

Після того, як ніхто з дітей не приїхав до Анни на Різдво, вона неабияк засмутилася, так близько взяла собі це до серця, що аж в лікарню потрапила.

А коли лікар її запитав, на що вона скаржиться, то замість того, щоб пояснити, що в неї серце прихопило, Анна розплакалася, і сказала, що на дітей своїх скаржиться.

Молодий лікар посміхнувся і сказав, що все у бабусі буде добре, якщо вона ще в такому стані може жартувати. Та Анна не жартувала, вона не могла зрозуміти, як маючи чотирьох дітей, вона залишилася зовсім самотньою?

Вона ж їх сама ростила, бо ще й своїх 30 років не відсвяткувала, як стала вдовою. Найменшому синочку тоді було всього кілька місяців, як чоловік раптово у засвіти пішов.

Тягла Анна все на своїх тендітних плечах – і дітей, і город, і роботу, і господарку. А тепер, коли їй 78, маючи чотирьох дітей, десять онуків і вже три правнучки, вона в таке велике свято залишилася одна.

І головне, що всі діти і внуки живуть не так вже й далеко від неї, всі в межах одного району, але у кожного знайшлися справи поважливіше, ніж приїхати до мами.

Лікар запитав, чи має Анна номери телефону дітей, і сказав, що завтра комусь з них зателефонує, бо треба їм повідомити, що мама в лікарні.

Насправді ж, лікар зібрав у себе усіх дітей Анни в один час. Йому було щиро шкода стареньку, і він зателефонував кожному з її чотирьох дітей, і повідомив, що мама в лікарні, і їм завтра треба терміново приїхати до неї.

В ту лікарняну ніч Анна ніяк не могла заснути, думки роєм крутилися в її голові. Старший син не любить до неї приїжджати, бо каже, що вже не може слухати, як мама розповідає йому постійно одне і те саме.

Так, інколи літні люди цим грішать, але хіба ж то така велика проблема послухати маму, нехай і каже вона цю інформацію вже вкотре. Вона ж, як діти були маленькими, не втомлювалася читати їм щовечора одну і ту ж казку.

А донька у Анни велику паню з себе показує, і каже, що від мами погано пахне, як тільки приїде, так відразу каже бабусі, щоб та ванну йшла приймати.

І тут старенька визнає, що правда на боці доньки, але ж хіба вона винна, що вже стара, і що їй інколи важко ту ванну прийняти.

Діти вже забули, як колись, в дитинстві, вони не любили митися, і Анні доводилося добряче постаратися, щоб викупати їх чотирьох, а потім двох дочок ще й розчесати і заплести, адже вони теж цього не любили, і намагалися уникнути, особливо розчісування і заплітання.

Все забулося. Але ж серце матері все пам’ятає, і любить своїх дітей не зважаючи ні на що.

Заснула Анна аж над ранок, а коли прокинулася, на неї в палаті чекав неабиякий сюрприз – всі діти Анни зібралися біля неї.

– Матусю, ну що ж ти нас так налякала? – Як ти себе почуваєш? – Що тобі купити? – Може, болить що? – наперебій питали діти.

Вони були не на жарт налякані, адже перед тим мали розмову з маминим лікарем, який їм пояснив, що найкращим лікарством для їхньої мами буде їхня присутність, їхня любов і турбота.

Бережіть своїх літніх батьків, бо з кожним роком вони все більше стають схожими на дітей, і ще більше потребують вашої любові.

Олеся Біла.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page