У мене в житті склалася непроста ситуація, зараз я зустрічаюся з чоловіком своєї найкращої подруги, він пропонує мені зійтися, а я не знаю, що мені робити.
Не подумайте нічого поганого, я не спеціально хотіла забрати чоловіка у подруги, просто так вийшло. Насправді, сімейним життям вони вже не живуть років 15, хоча і мешкають в одному будинку.
Мені 50 років, Миколі 55. Я вдова, вже багато років живу сама, а він завжди приходив до мене і допомагав мені по-дружньому, адже в селі завжди багато роботи.
З Анною, дружиною Миколи, ми знаємося ще з дитинства, разом в школу ходили, потім вчилися в училищі теж разом. Анна першою заміж вийшла, привезла свого Миколу десь з іншої області, куди на практику їздила в свій час.
Я у них на весіллі дружкою була, раділа за подругу дуже. Потім, коли у них первісток народився, я ще й кумою стала, бо покликали вони мене бути хресною мамою їхнього старшого синочка.
Мені в особистому житті щось ніяк не щастило, заміж я пізно вийшла, аж в 30 років, і то прожила з чоловіком не довго, через 7 років я вже вдовою стала, дітей у нас з чоловіком не було.
Так і живу сама. Залицяльники були, але такого, щоб для життя – я не знайшла.
А Анна мені постійно казала, що може і добре, що я сама живу, і все скаржилася на свого Миколу, казала, що дивитися на нього вже не може, так він їй набрид. Подруга зізналася мені, що вони давно живуть як чужі люди, і що вона йому ні їсти не варить, ні пере, ні прасує, а вони просто живуть під одним дахом, бо Миколі нема куди йти.
Сини їхні виросли, живуть окремо, то ж нічого спільного у них давно немає.
А мені особисто Микола завжди подобався, то ж я не розуміла, чому Анна так його не злюбила.
Він часто приходив до мене сам, питав, чи не треба що допомогти. Я йому роботу завжди знаходила, а потім годувала смачною вечерею. Може, саме заради цього він і приходив до мене? Я йому смачненьких вареничків наварю, борщику – Микола так жадібно завжди їв, що мені його аж шкода було.
Так ми і поріднилися якось, обом було потрібне душевне тепло. Недавно Микола нарешті насмілився заговорити про свої почуття. Сказав, що хоче піти від Анни, і запитав, чи я його прийму. Обіцяє, що розлучиться, а зі мною офіційно розпишеться.
Поки-що ми зустрічаємося тихо, бо я не знаю, як сприйме це Анна. Та й люди будуть в селі говорити, адже я їхня кума, і чоловіка з сім’ї забрала.
Порадьте, що робити, бо я вже зовсім заплуталася. Не хочу втрачати Миколу, хороший він. Та й я за своїх 50 років жіночого щастя, можна сказати, так і не знала.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.