fbpx
Життєві історії
Зараз я з чоловіком в усьому допомагаємо моїй мамі. Але вона завжди засмучена. Моя мама з сумом згадує свою молодість, коли з нами жив тато. Я зараз доросла жінка, постійно ходжу до неї, купую продукти, даю гроші. Хочу, щоб у нею було все, чого вона не мала в молоді роки

Згадуючи своє дитинство, на відміну від інших людей, я б ніколи не хотіла туди повернутись. Кожен раз коли я згадую дитинство, якийсь осад в душі залишається. І лише завдяки своєму чоловіку, я живу щасливим життям. Все, що я згадую з дитинства, це багато незнайомих людей, як тоді мені казала мама, що в нас гості, але ці гості були майже щодня.

Зазвичай батьки намагаються подавати хороший приклад своїм дітям. На жаль, мої навпаки показали, як робити не треба. Тато часто йшов від мами, вона була дуже тиха і мовчазна за характером, тому все пробачала і мовчала. Через час він залишив її і пішов до іншої.

Мама розчарувалася остаточно. Мені було шкода її. З самого дитинства я намагаюся підтримувати її і допомагати, наскільки вистачає моїх сил. Я допомагала і допомагаю їй як в матеріальному плані так і в духовному, для того щоб вона частіше посміхалася і жила щасливим життям.

Так, було дуже важко, але для мене це хороший життєвий урок. Я зрозуміла, що треба бути сильною, любити і поважати чоловіка, але при цьому самій залишатися цікавою особистістю. Зараз я одружена вже десять років, ми іноді не знаходимо спільної мови, але в цілому доповнюємо один одного і багато часу проводимо разом. Завдяки моїм батькам я зрозуміла, що в стосунках обов’язково має бути повага, і що ніколи не можна втрачати віру в себе.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook