У мене є рідна сестра Віра. Відколи вона вдало вийшла заміж, зі мною знатися вона не хотіла.
Багато років життя сестри було безтурботним і забезпеченим, але нещодавно чоловік з нею розлучився, сестра була в безвиході, і навіть не сподівалася на те, що я їй допоможу.
В Італії я вже 10 років. Працюю баданте, зараз доглядаю літнього італійця. Він дуже добрий чоловік, можна сказати, що з роботою мені нарешті пощастило.
Коли я розповіла йому свою історію, то він на наступний місяць навіть зарплату мені підняв на 100 євро. Каже, що то за моє добре серце.
То ж я вирішила залишитися і ще працювати, щоб трохи і собі заробити, поки є можливість.
В Італію я поїхала не з доброго життя, хотіла доньці допомогти.
Я рано овдовіла, дочку свою, Іванку, я виховувала сама. Жили ми з мамою в старій хаті, грошей, щоб її відремонтувати не було.
Я розуміла, що єдиним виходом покращити свою ситуацію є заробітки.
Мама теж так вважала, вона відпустила мене на чужину, а сама обіцяла за донькою приглянути.
Я поїхала, заробила доньці на квартиру, зробила там сучасний ремонт.
Рік тому дочка вийшла заміж і переїхала з чоловіком у власну квартиру.
Мама залишилася одна, але Іванка щотижня до неї навідувалася, привозила все необхідне, прибирала, прала, готувала.
Я висилала гроші і донька зробила в маминому будинку ремонт, навіть ванну кімнату добудувала, провели в будинок всі зручності.
А нещодавно я дізналася, що моя старша сестра Віра розлучилася з чоловіком.
30 років тому вона дуже вдало вийшла заміж і живучи з чоловіком заможним життям, про нас і не згадувала.
Я не раз просила її позичити мені гроші, коли в мене були складні часи, але Віра завжди мені відмовляла. Навіть коли я їхала в Італію, гроші на дорогу мені зичили чужі люди.
А зараз вона сама залишилася без нічого, бо її чоловік знайшов собі іншу, єдиний син поїхав за кордон на постійне проживання, він прийняв сторону тата, сказав, що так буває. Обіцяв Вірі з часом допомогти.
Будинок чоловік Віри записав на свою маму, так що вона навіть не має що ділити.
Вона все життя ніде не працювала, її забезпечував чоловік, то й відсуджувати нема що.
Я сама зателефонувала сестрі, щоб підтримати її. Віра плакала, казала, що не знає, що їй тепер робити.
Залишити сестру в біді я не могла, тому запропонувала їй переїжджати до нашої мами.
А що? Місця багато, мама сама у великому будинку живе.
Хто ж сестрі у скрутний час допоможе, як не ми, рідні люди?
Мене тут подруги питають, чи не боюся я, що мама поки мене немає, все сестрі відпише?
Та я не хочу про це думати.
Поки планую ще кілька років тут побути, щоб і собі квартиру купити.
А далі, якщо сестра захоче, то може до мене в Італію приїхати, я з роботою їй допоможу.
Віра мені дуже вдячна, каже, що вона не сподівалася, що я зроблю саме так.
А я переконана, що якщо можеш чимось допомогти людині, то треба обов’язково це зробити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
