У мене є єдиний син Іван, так склалося, що я ростила його сама. Заробляла я тоді небагато, але навіть при своїй невеликій зарплаті намагалася забезпечити його всім необхідним, інколи собі старі черевики відремонтую, а сину таки нове взуття куплю.
Жили ми в двокімнатній квартирі, чоловік її від заводу в свій час отримав. Ми планували багато чого, але чоловіка дуже раптово не стало, тому мені довелося все тягнути самій.
Був випадок, коли один чоловік з роботи, теж вдівець, хотів зі мною зійтися, але я йому відмовила, вважала, що для сина так буде краще. Заміж вдруге я не виходила, навіть думати про це не хотіла.
Щоправда, мені дуже допомагала моя мама, яка з села постійно продукти мені возила, сина до себе забирала, коли треба було. Навіть не знаю, як би я справилася без неї.
Іван мій виріс, університет закінчив, а потім влаштувався на роботу, справи у нас пішли краще. Я дуже тішилася тим, що у сина все так добре складається.
Потім Іван вирішив одружуватися, я зраділа дуже, відразу запропонувала їм жити у мене. Але майбутня невістка захотіла жити окремо, тому син від мене з’їхав.
Вони одружилися, зняли квартиру і стали жити окремо. Невістку звали Софія, вона мені подобалася, вольова така, рішуча, вони з сином дуже підходили один одному і здавалися чудовою парою. Але мене невістка відразу не злюбила.
В гості до мене вона не ходила, син завжди сам приходив, пояснював, що Софія зайнята. Мене це трохи зачіпало, але я вирішила не акцентувати на цьому увагу, подумала, що з часом їй це перейде.
Я вийшла на пенсію, але продовжувала працювати, щоб у сина нічого не просити, не хотіла бути для них тягарем. Та потім я випадково з’ясувала, що в той час як я скромно сама все тягну, моя сваха активно користується допомогою дітей.
Одного разу я прийшла до них в гості, мала розмову до сина, і краєм вуха почула як невістка говорила з своєю мамою. Виявляється, Софія дуже допомагає своїй матері, щомісяця сплачує їй комуналку, часто і одяг їй купує, от тепер на зиму нові чоботи їй купила. А я ходжу в одних вже років десять, їх навіть в ремонт вже відмовляються брати.
Я не заздрю, але мені стало трохи прикро, чому вони роблять таку різницю. Сваха теж ще працює і могла б сама себе поки утримувати. А брати гроші від дітей, які збирають собі на житло, як на мене – це просто некрасиво.
Я тоді промовчала, але трохи навіть образилася. А тут нещодавно я дізналася, що діти свасі на день народження нову пральну машинку купили, бо в неї ювілей. А мені в мій ювілей від них дістався чайний сервіз. Різниця відчувається.
Зараз я оформляю спадщину від мами на себе. Колись я думала, що продам мамин будинок і відразу віддам гроші молодим, щоб вони купили собі квартиру.
Але тепер вже й не знаю, що робити. Може вийти так, що я буду допомагати дітям, а вони – свасі, надто вже невістка про свою маму піклується.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.