Зараз у нас з чоловіком настільки зіпсувалися стосунки, що я вирішила піти від нього. І тут виникла проблема – мені нема куди йти! Мої батьки не приймають мене назад додому. Тато, взагалі, дуже проти того, щоб я з дитиною жила у них. – Бачили очі, що вибирали, – сказала мені мама. – Я ж тобі говорила, що не треба тобі його! І що тепер робити, я просто не уявляю

Я вийшла заміж 7 років тому за свого сусіда, тому зараз живу поряд з своїми батьками, по сусідству.

Майже відразу я зрозуміла, що зробила помилку, але я вже дитину чекала, тому вирішила дати чоловікові шанс.

Якщо чесно, то моя мама з самого початку була дуже проти наших стосунків. Вона давно дружила з мамою мого чоловіка, і все знала про нього з її розповідей.

Назар був старшим за мене на 9 років, і вів не зовсім правильний спосіб життя.

Я поїхала в місто вчитися, а коли повернулася через 5 років, він звернув на мене увагу, і ми почали зустрічатися.

Тоді мама дуже просила мене подумати, казала, що він мені не пара.

Та Назар зробив мені пропозицію, і я погодилася.

Мама моя тоді проплакала кілька днів, але у неї не було вибору, і вона змирилася.

Після весілля ми стали жити в чоловіка, я народила дитину.

Назара наче підмінили, він знову взявся за своє – йшов рано, приходив пізно, дитиною зовсім не цікавився.

Якби не свекруха, я навіть не знаю, що б я робила.

Мама моя принципово мені не хотіла допомагати, вона завжди повторювала, що вона мене попереджала, але я її не послухала.

Зараз у нас з чоловіком настільки зіпсувалися стосунки, що я вирішила піти від нього.

І тут виникла проблема – мені нема куди йти! Мої батьки не приймають мене назад додому. Тато, взагалі, дуже проти того, щоб я з дитиною жила у них.

– Бачили очі, що вибирали, – сказала мені мама. – Я ж тобі говорила, що не треба тобі його!

Батько мій дуже суворий, він навіть чути нічого не хоче про те, що я можу піти від чоловіка.

Маму свою я не розумію зовсім, адже вона сама була проти цього шлюбу, а тепер не хоче мене підтримати.

У мене є лише один вихід – брати дитину і їхати за кордон. Подруга моя вже півтора року живе в Німеччині, і кличе мене до себе.

З однієї сторони страшно, бо я не знаю мови, і не розумію, як мені піде в чужій країні.

А з іншої – страшно прожити все життя не з тією людиною.

А що б Ви мені порадили? Яка Ваша думка?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.