Це сталося коли мені було лише п’ять років. Мені не складно розповісти про це, тільки зараз я не хочу плакати, бо в моєму житті є чоловік якого я дуже кохаю і скоро в нас з’явиться донечка, яку я ніколи не зраджу.
В дитинстві мої батьки часто сперечалися. Занадто часто. Траплялося, що мама довго сиділа на вулиці. А я вибігала за нею слідом. Найчастіше ми обидві не встигали одягнутися і мерзли холодними вечорами під під’їздом. Пам’ятаю, як мама гріла мені босі ніжки, коли ми сідали на лавці. Потім вночі ми поверталися додому. Вони не з’ясовували стосунки. Все просто ставало на свої місця, думаю вони навіть кохали один одного.
Але ось одного разу це знову повторилося. Занадто несподівано, як завжди. Ми з мамою вибігли на двір, на вулиці була зима. Коли мама побачила мене біля себе, в одній піжамі, їй заманулося повернутися для того щоб взяти мені одяг. Тато нас не впустив. У такі моменти він ставав мені абсолютно чужою для нас людиною, мені складно це пояснити. Нам нічого не залишалося, як піти до маминої подруги. Та жила найближче від нас. Час був пізній, мама несла мене на руках. Далі сталося те, чого я ніяк не могла уявити, мама мене зрадила.
Коли я проснулася, мами не було поруч. Мамина подруга відвела мене додому, але і вдома мами не було. На наступний день вона теж не з’явилась і через тиждень, і через рік вона так і не з’явилась, вона мене покинула. Відтоді мама для мене перестала існувати. Дуже дивно, але батько, по суті, через якого все це сталося став для мене найдорожчою людиною. Мене він ніколи не ображав. Він дуже змінився, в кращу сторону, турбувався про мене і дуже любив.
Потім, через два роки в нашій квартирі з’явилася жінка, яка стала мені мамою. Вона стала для мене справжньою люблячою мамою. Яка ніколи мене не зрадила і я щиро по-справжньому полюбила її. Відтоді я ніколи не чула вдома суперечок, тато з мачухою ніколи не сперечалися. Де була моя справжня мама я не знала, але через п’ять років, вона повернулася.
Це було дуже сумно, я тоді була вдома сама, коли в двері подзвонили. Я відкрила двері і на порозі стояла вона. Вигляд у неї був жалюгідний. Я спочатку пустила її в квартиру, як старого знайомого. Тільки тримала себе з нею занадто холодно. В її очах я вгадала ніжність. Вона любила мене, але я відчувала, що не зможу її пробачити. Здавалося, їй було складно проявити хоч трішки ласки в мою сторону. Вона вибачилась, що покинула мене, потім розвернулась і пішла. Після того я більше ніколи її не бачила.
Зараз в мене вже своя сім’я. Батько з мачухою живуть окремо і дуже нам допомагають. Але я б дуже хотіла побачити свою справжню маму і почути від неї чому вона тоді так вчинила. Можливо я вчинила помилку, коли не пробачила її, але тоді я була ще дитиною. Зараз я доросла жінка, багато чого розумію в житті. Хочу поговорити з нею, мені її не вистачає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
