Останнім часом в моїй сім’ї дуже непростий період складається. Звісно, зараз важко усім, але у мене ще й до того додалося клопоту.
Я розумію, що чоловік та жінка повинні підтримувати один одного кожну хвилину свого спільного життя, раз вони живуть у шлюбі, але всьому ж повинна бути якась міра. У нас в сім’ї її немає від слова зовсім останнім часом, на жаль.
Мій чоловік залишився без роботи десь рік тому і досі її не знайшов, як не дивно. Чи варто говорити, що я як тільки не намагалася його вмовити вийти на будь-яку іншу, аби він почав хоч щось робити і приносити в дім якусь копійку, щоб і мені легше було.
Але, на мій превеликий жаль, на всі мої прохання Андрій не реагує зовсім, він мене не слухає. Мабуть, йому дійсно подобається нічого не робити, а спокійно сидіти вдома.
І все б нічого, я б могла дозволити йому так жити, якби не той факт, що весь цей час він живе за мій рахунок. А я одна теж не можу постійно забезпечувати нашу сім’ю, адже і роки вже немолоді. І я не можу весь час тягнути обох, теж хочу гідного спокійного життя. Це неправильно і не є тим, заради чого я будувала сімейне життя.
Це ще та ситуація, що у нас дітей немає. Адже він мені сам диктує свої умови проживання. Його багато чого не влаштовує, але він не робить нічого для того, щоб змінити своє і наше життя на краще. Таке враження наче він зовсім опустив руки.
Я навіть до рідних Андрія їздила додому. Проте всі мої спроби поговорити з його родиною були безрезультатними. Вони також не знають, то з ним сталося і ніяк не можуть вмовити його змінити своє життя, хоча і дуже стараються.
Розмови з батьками Андрія теж були зовсім марні. У підсумку ми всі потрапили в якусь незрозумілу ситуацію, вийти з якої неможливо. Все, що б ми не робили, не дає ніякого результату.
Намагалася також поговорити зі своїми і його батьками разом і результат цієї бесіди теж мене не дуже обрадував, якщо чесно.
Мої свекри говорять мені, що потрібно зрозуміти свого чоловіка і ще якийсь почекати. Постійно стверджують, що таке буває, а він чоловік хороший і я маю його зрозуміти. Кажуть, що я як дружина, повинна поставитися до цього з розумінням і не вмовляти його зайвий раз, прийде час і він сам все зрозуміє.
Мої ж батьки, навпаки, налаштовують мене до того, щоб я залишила свого чоловіка. Вони не бачать в ньому ніякої перспективи, і я їх розумію. Вони хочуть виправити моє становище всіма силами, якщо у них це вийде.
А мені прикро, адже зараз такі важкі часи в державі, а мій чоловік геть опустив руки і не старається зовсім нічого зробити для сім’ї, хоча він людина добра та хороша.
Я вже думала кинути роботи, за які отримую зараз копійки і їхати за кордон гроші заробляти, зараз багато жінок їде за кордон на заробітки. Але й сумнів маю великий, адже кохаю Андрія і не хочу залишитися сама.
Проблема ще й полягає в тому, що мій вік вже не дозволяє мені шукати іншого життя. Ми обоє вже дорослі люди. Я хвилююся, що якщо залишу чоловіка, то залишуся на старості одна, бо мені вже за 40. Не знаю, як змінити на краще наше життя.
Фото ілюстративне.