Я зараз живу в місті в невеличкій двокімнатній квартирі.
Живемо ми з чоловіком непогано, адже обоє з Миколою працюємо і маємо чималу зарплату, як для нашого міста.
Нашій доньці зараз 11 років, вона живе в меншій кімнаті, а ми з чоловіком Миколою – в більшій.
Весь час все йшло своєю чергою, але тепер у мене якийсь неспокій на душі.
Справа в тому, що нещодавно, несподівано для нас усіх, занедужала моя мама, вона живе далеко, в маленькому селі.
Доглядати за своєю рідною мамою я не можу, на жаль, адже у мене своє вже налагоджене життя і робота і до себе забрати її я не можу, адже їй у нас немає де жити.
Ми з Миколою довго подумали, порадилися та вирішили, що наймемо доглядальницю, яка буде стежити за мамою та допомагати їй в усьому.
Доглядати за мамою погодилася наша сусідка, вона жінка немолода і зараз сидить без роботи, а гроші їй потрібні.
Ми з Миколою знаємо її багато років, вона порядна й хороша людина.
Раз в два тижні ми з Миколою навозимо мамі різних продуктів, залишаємо тітці Катерині гроші на дрібні витрати для мами, про що вона нам постійно звітує нам совісно.
Коли з чоловіком разом приїжджаємо робимо всю роботу в мами і їдемо назад додому.
Наче все було добре, але вчора зателефонувала мені подруга і сказала, що по селу ходять негарні чутки про мене, що я на старості років залишила маму одну на чужу людину.
А вже два дні, як мені дзвонять родичі одне поперед одного.
Вони кажуть мені, що я не маю совісті, щоб я сама сиділа з мамою, адже я її дитина.
Я сказала, що сама розберуся в своїй сім’ї і не потрібні мені їх поради.
Звісно, що це лише просто слова, просто не хочу, щоб чужі люди лізли в мою сім’ю. Але, насправді, мені дуже важко на душі від цього, щодня з голови не виходить, що люди скажуть про це.
Я не розумію, ну ось чому люди такі? Що я зробила не так в цій ситуації? Хіба я відмовилася від мами, чи залишила її?
Мамин догляд на моїх плечах, хоча зараз ситуація важка в Україні, я все роблю, щоб мамі було добре і сусідці даю заробити якусь копійку на хліб, а люди все одно мене засуджують. Мені сумно через це. Ну чому так виходить?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно