– Дітки, бабуся приїхала, беріть, не соромтеся, – свекруха відразу по приїзду приїхала до нас в гості і дала моїм синам по сто євро. Ще привезла трохи італійських смаколиків, чим дуже мене здивувала.
Ми з чоловіком одружилися ще 8 років тому. Його мама вже тоді була на заробітках. Свекруха приїхала до нас на весілля, подарувала нам 2 тисячі євро, і на тому все. Мої ж батьки повністю взяли на себе організацію весілля і потратилися значно більше.
Свекруха після весілля повернулася назад в Італію, і навіть не думала нам нічим допомагати. Їй навіть було не цікаво, де житиме її син.
Оскільки у Віктора вдома залишилася сестра, то ми стали жити біля моїх батьків. Вони нас радо прийняли у себе, і чим могли, тим допомагали.
Від свекрухи я нічого особливо і не чекала, вона ні грошима, ні продуктами нам ніколи не допомагала. Мені навіть було соромно зізнатися, що моя свекруха – заробітчанка, адже від неї не було ніякої допомоги.
На хрестини онуків, наших синів, свекруха не приїжджала, але висилала щоразу по 200 євро на дрібні витрати. Але і цю допомогу я не хотіла приймати, бо знала, що просто так мама чоловіка нічого не робить.
За 8 років шлюбу у нас з чоловіком були дуже непрості часи, адже двоє маленьких діток, я була в декреті, працював один чоловік, і якби не мої батьки, то навіть не знаю, як би ми прожили.
Зараз свекруха приїхала у відпустку, але мені було дивно те, що вона затрималася аж так надовго. Зазвичай вона приїжджала на 2-3 тижні, а тепер вже майже місяць вдома, і назад не збирається.
І до нас в гості прийшла, ще й по 100 євро дітям дала. Дивно. Я відразу зрозуміла, що тут щось не так. Свекруха пощебетала, і додому пішла, а я кажу чоловікові – їй щось від нас треба.
Віктор мені не повірив, але я була права. Бо через кілька днів ми дізнаємося, що мама купила своїй доньці квартиру – трикімнатну в новобудові. Щаслива зовиця готується до переїзду в своє нове помешкання, а нам свекруха пропонує переїжджати в її будинок.
Зробила вона нам таку пропозицію зовсім не тому, що вона за нас хвилюється, а тому, що вона не хоче залишати свій дім без нагляду. В будинок і в подвір’я вона вклала багато грошей, тож не хоче все залишати без нагляду.
– Давай, погодимося, – каже чоловік. – У мами будинок великий, там значно більше місця, і дітям буде комфортніше.
Я розумію чоловіка, це його дім, його мама, тому він не проти переїзду. Але також я розумію, що ми там обживемося, а свекруха повернеться з-за кордону, буде жити з нами і постійно буде нам нагадувати, що нам тут нічого не належить, і що все це вона заробила власною працею.
Тому я не дуже хочу зриватися з насидженого місця. У моїх батьків хоч і місця мало, але ми себе тут господарями почуваємо, а у домі свекрухи я завжди буду нелюбою невісткою.
– Вікторе, а ти не подумав, чому мама не купила тобі і сестрі, наприклад, по однокімнатній квартирі, тоді б було чесно. А вона твою сестру трикімнатним житлом в новобудові забезпечила, а нам нічого не дала. Натомість, відправляє нас на сторожівку в свою хату, а приїде, щось їй не сподобається, і вона спокійно нас вижене, – кажу.
Чоловік так не думає, він каже, що я перебільшую, і пропонує погоджуватися на переїзд. А я просто не знаю, що мені робити, бо інтуїція мені підказує, що нічого доброго з цього не вийде.
А яка ваша думка? Нам варто переїжджати, чи залишатися на насидженому місці?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
