Мій чоловік Олександр дуже хороший, але він робить велику різницю між нашими матерями, він просто обожнює свою маму, а до моєї ставиться, м’яко кажучи, не дуже.
Я все розумію – мама – це найрідніша та найближча людина. Маму ніким не заміниш.
Але в цьому питанні варто обходитися без фанатизму, адже я теж дуже люблю свою маму, і це зрозуміло.
В цьому питанні ми настільки не можемо дійти згоди, що у нас мало до розлучення не доходить.
Олександр постійно свою маму береже, захищає від усіх труднощів, постійно вирішує її проблеми. Загалом, він свою маму на руках готовий носити і пилинки з неї здувати.
От зараз, перед святами, коли і так бракує грошей, він вирішив відправити маму в санаторій на оздоровлення, і заплатив за це 35 тисяч гривень.
І це в той час, як він мені сказав, що Різдвяні свята ми будемо організовувати за мій кошт, бо у нього немає грошей.
І як я маю на це реагувати? Досить того, що я вже змирилася з тим, що чоловік бігає до своєї мами за першим її дзвінком. Він всі свої, наші плани відкине, бо поїхати до мами, коли вона кличе, це святе.
Загалом Зоя Степанівна у нас – як кришталева ваза: милуватися можна, чіпати не можна.
Жила свекруха сама у добрій квартирі, свекра не стало п’ять років тому.
Свекруха ще працювала, їздила відпочивати на дачу у вихідні. Відвідувала часто салони краси та їздила відпочивати. Загалом, жила та насолоджувалася життям.
А ось моя мама жила зовсім інакше. Жила мама у своєму будинку, у неї був досить пристойний за розмірами город, де вона намагалася виростити якнайбільше овочів та фруктів.
Якось так вийшло, що моя мама нам завжди з нашими двома дітьми допомагала, а ось мама Олександра – лише іноді до нас у гості на пів години заїжджала перед черговим відвідуванням салону краси.
А дітей у нас із Олександром було двоє: старший – син Артем, він уже у нас першокласник. А друга дитина – дівчинка, Оленка, їй три роки.
Нашими дітьми постійно лише моя мама займається, ніколи нам допомозі не відмовила.
У мене просто дуже хороша робота, тож я більше року в декреті не сиджу – щоб місце не втратити.
Нашого сина, Артема, після уроків завжди до себе додому моя мати забирає. Вона його годує, і уроки з ним вчить. Ми навіть часто залишаємо Артема в неї та ночувати.
Часто буває у моєї мами і наша дочка Оленка. Вона у нас часто хворіє. Щоб не йти на лікарняний, ми її знову до моєї матері відправляємо. Вона її виходжує, поки ми з чоловіком на роботі гроші заробляємо.
Моїй мамі може і важко з дітьми, але вона ніколи не скаржилася, навпаки, ображається, якщо ми їй дітей не привозимо.
Моя мама і мама чоловіка приблизно однолітки. Але свекруха себе дуже береже, боїться зайвий раз перепрацюватися, тому жодного разу не забрала наших дітей до себе.
То за що їй путівка за 35 тисяч? Я просто не розумію, навіщо робити таку різницю між ними? Якщо вже на те пішло, то тоді просто треба купувати було обом нашим мамам по путівці. Ну хіба не так?
Та чоловік мій переконаний, що зробив все правильно, бо його мамі це потрібніше.
Бачу, що моя мама теж трохи засмутилася, коли почула, що сваха на відпочинок поїхала. Ні, це не через заздрість. Просто моїй мамі теж не завадило б трохи підлікуватися, бо останнім часом вона теж щось себе не дуже добре почуває.
От чому чоловік робить таку несправедливість? Як мені тепер правильно вчинити – зробити вигляд, що нічого не сталося, чи змусити його зробити рівноцінний подарунок і моїй мамі теж?
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
