Вчора я пішла в гості до своєї доньки, повернулася від неї дуже засмучена. Оксана рік тому заміж вийшла, дитину вже чекають, через три місяці матиму онука. Зять у мене хороша людина, правда, не пощастило йому, він розлучений, двоє дітей в першому шлюбі залишилося.
Зараз Оксана з чоловіком живуть в квартирі. яку ми з батьком їй ще до весілля придбали. Я час від часу забігаю теж до них. Все добре у Оксани, тільки, бачу донька помилку робить – намагається подружитися з Миколиними дітьми, до себе додому їх запрошує, готує для них всякі смаколики.
Я дочки кажу – Оксано, навіщо тобі це? Ти про себе думай і про свою дитину. Якби не ти, твій чоловік б і не пам’ятав вже, як їх звати. У тебе своя дитина скоро народиться, тобі про неї треба думати! А не про чужих людей!
Від першого шлюбу у Миколи залишилися двоє синів. Зараз хлопцям одинадцять і вісім років. Наскільки я знаю, ініціатором розлучення була дружина Миколи. Спочатку зять взагалі чути не хотів ні про колишню дружину, ні про дітей. Просто перераховував аліменти і все. Ні про яке спілкуванні взагалі мова не йшла! Звичайно, коли він йшов шість років тому, діти були маленькі, і спілкуватися з ними можна було тільки через їх маму. Тепер простіше – у них свої телефони.
Втім, навряд чи зять спілкувався б з синами і тепер, якби не Оксана. Саме з її ініціативи все почалося і триває. І навіть ідея купити дітям смартфони і підключити їх до сімейного тарифу, щоб вони могли дзвонити батькові безкоштовно, належить теж їй.
Моя дочка навела в квартирі затишок і порядок, стала регулярно пекти пироги і млинці, а найголовніше, якось непомітно і ненав’язливо налагодила спілкування свого чоловіка з синами. Тепер майже щоп’ятниці діти приходять в гості до батька – і залишаються до понеділка. Вихідні вони проводять всі разом. Ходять гуляти, дивляться фільми, читають, розмовляють, збирають якісь моделі кораблів.
Колишня дружина спочатку з неохотою пускала дітей до батька, але останнім часом чомусь різко змінила курс, і від’їзд синів тепер тільки вітає. Можливо, розкусила принадність вільних вихідних.
Це все мені не дуже подобається. Я просто не розумію, навіщо це моїй доньці. Тут часом і рідні діти доброго слова не скажуть, не те що від чужих подяки чекати. Вчора вона весь день простояла біля плити, готувала щось, пекла. А в її теперішньому стані відпочивати більше треба.
Дочка ніби не розуміє, що вони конкуренти її рідній дитині – за увагу батька, за любов, за гроші, врешті-решт, в майбутньому і за спадок. Ну а що? У наш час не можна не думати про такі речі.
А дочка мені каже, мамо, мовляв, вони рідні, хочу щоб у моєї дитини з рідними братами склалися хороші відносини.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
