fbpx

Зараз мій син живе на дачі. Йому там непросто, роботи немає. А нещодавно у нього було все. Але дружина пішла до іншого, а Андрій переписав свою квартиру на їх доньку, бо вона збиралася заміж. Але заміж вийшла не вона, а колишня дружина Андрія. Вона привела того чоловіка в квартиру мого сина, а нещодавно й прописала його там. Андрій залишився ні з чим, шкода мені мою дитину

Мій син дуже розумний, але життєвої мудрості навіть до 50-ти років у нього немає. До середини 90-х Андрій з відзнакою закінчив вищий навчальний заклад, його звали працювати програмістом, на той час – дуже рідкісна професія, зате дуже перспективна і високооплачувана, але Андрій пішов працювати за фахом, заробляв свої гроші розумом.

До 2000 року він вже зміг купити собі квартиру, причому не якусь маленьку та дешеву, а нову, двокімнатну. Того ж року і одружився, в 2001 годилася у нього дочка.

Перспектива взагалі малювалася у нього дуже райдужна, його справи йшли вгору. Але 2003 вніс свої корективи, у сина погіршилося самопочуття. Дружина майже не приходила, так я її і не виную, вона з донькою вдома сиділа. А у мене тоді непрості часи були – робота-лікарня-будинок. Добре, друзі і підлеглі сина допомагали тоді його сім’ї, та й йому самому на лікування. Син одужав, повернувся додому, але тією роботою, що й раніше вже займатися не міг, пішов системним адміністратором в чужу фірму.

Звичайно ж, працювати на когось – це зовсім інша справа, ніж на себе. Грошей вже було не так багато, невістка втомилася, що жити доводиться не в достатку, як раніше. Ми зі сватами їх постійно намагалися помирити, причому свати вставала на бік мого сина, вмовляючи свою дочку, щоб вона зрозуміла ситуацію, яка склалася.

Внучка росла, син в ній душі не чув, я думаю, що він мовчав на усі докори дружини, тільки тому, щоб поруч з донькою бути. А в 2014 році мій син дізнався, що дружина зраджує, і навіть тоді він відразу не пішов, це вона сама потім пішла через два роки.

А потім раптом Ірина вирішила повернутися, коли онучці вже було 18 років, але з нею неможливо вже було жити. Ірина то йшла, то поверталася і вічно була невдоволена нічим. Розлучилися вони з сином рік тому.

Їх квартира спочатку була у власності у сина, вона придбана була ще до шлюбу. Коли народилася внучка, то вона теж стала власницею половини частки, але син не став розмінюватися на дрібниці, а просто переписав всю квартиру на дочку, хоч я і просила його цього не робити.

У внучки тоді роман почався з одним хлопцем, теж програмістом, тому батько вважав належним всю квартиру звільнити для дочки і поїхав жити за місто, на дачу. Я до себе кликала, але він захотів дихати чистим повітрям, працювати на землі, а заробляє він тим, що лагодить комп’ютери вдома.

Але у внучки з тим хлопцем нічого не вийшло, розійшлися. Зате дочка пустила в свою квартиру матусю, яка влітку вийшла заміж. І не тільки матусю, але ще і її нового чоловіка, у якого ні кола, ні двора – така недобра людина, але для невістка пишатися, що він молодий – аж на 4 років молодший за неї.

З’ясувалося, що вони ще підмовили внучку прописати цього чоловіка в її квартирі. Це що ж виходить? Син навчався, в поті чола заробляв на цю квартиру, залишив все дочці, а якийсь чужий чоловік там живе і прописку має?! Син сам тепер засмучений, але що вже поробиш? Невже нічого не повернути, хоча б заради принципу, щоб син теж щось з того мав? Як вчинити правильно? Мені дуже прикро за свою рідну дитину.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page