fbpx
Життєві історії
Зараз мені 34. Моя бабуся хотіла переписати на мене свою квартиру, та мама з татом її якось вмовили і вона залишила житло їм. Потім вони продали свій спадок і купили собі дачу. Я залишилася ні з чим, на орендованій квартирі, мені навіть на продукти не вистачало. Зараз, коли минули роки, мама з татом мені самі телефонують, кажуть, щоб виходила заміж, ще й ображаються на мене, не хочуть чути правди

Мені зараз 34 роки, грошей у мене зараз немає. Через важке матеріальне становище, я не можу налагодити своє особисте життя: немає ні машини, ні квартири, ні заощаджень. Все, що заробляю, витрачаю на оренду житла для себе, їжу і рідкісні посиденьки в кафе з подругами, адже це єдині хвилини, коли я можу хоч трішки відпочити, не думаючи про свої проблеми в житті.

Сучасних чоловіків, природно, такий стан речей не влаштовує – всі хочуть взяти за дружину собі жінку, у якої є хоч якась матеріальна база, щоб в майбутньому використовувати це в спільному побуті. Та ще й вік у мене такий, коли суспільство до людини вже висуває особливі вимоги, мовляв: якщо жінці 34 роки, і вона до цих пір не створила сім’ї, то вона повинна хоч кар’єру вже побудувати і заробити собі на нерухомість. У моєму ж випадку вийшло так, що мої батьки свого часу не захотіли оплачувати мені навчання, і я залишилася без освіти, а низькокваліфікованою працею багато не заробиш, ось і доводиться все життя скитатися по різних знімних квартирах.

Була надія на те, що бабуся залишить у спадок свою квартиру – вона сама мені це обіцяла. Але батьки якось переконали її переписати житло на них, і в підсумку мені нічого не перепало. Вони продали мою спадщину, щоб купити собі дачу. Тепер просять народити їм онуків, і дивуються, чому я на них ображаюся. Як я стану налагоджувати своє особисте життя без копійки за душею, і на які гроші буду ростити своїх власних дітей, якщо вони у мене коли-небудь з’являться, батьків моїх зовсім не хвилює. Допомагати вони мені теж не збираються, прямо про це говорили не раз. Кажуть тільки, що я даремно витрачаю своє життя, і що мені давно вже потрібно було вийти заміж, а я може і не проти це зробити, ось тільки ніхто не хоче брати заміж жінку, в якої нічого зовсім за душею немає. Мама навіть умовляє народити «для себе», щоб не залишатися на старості самотньою, але мені цього не потрібно. Не хочу потім тягнути дитину одна.

Коли я говорила батькам, мовляв: даремно вони продали бабусину квартиру, адже вона дуже сильно потрібна була мені, вони образилися, і виставили все в такому світлі, що я не вдячна дочка, і не ціную «всього того, що вони мені дали». Хоча насправді, вони мені не дали практично нічого. Подругам їхні родичі дарують гроші і нерухомість, а у мене рідні мама і тато відібрали останню надію на власне житло. Невже вони не розуміють, що не можна народжувати дітей на орендованій квартирі, коли грошей вистачає тільки на оренду і харчування?

Не знаю, як зі своїми рідними батьками спілкуватися після всього цього. Звичайно, я була б рада вийти заміж і народити, але ж ніхто з чоловіків навіть і не гляне на злиденну жінку мого віку. Через неможливість створити сім’ю, я злюся на своїх маму і тата. Вважаю, що своїм егоїзмом вони зіпсували все моє життя мені життя.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook