fbpx

Зараз мама вийшла на пенсію, їй нічим зайнятися і вона хоче, щоб я переїхала в рідне місто, щоб ми могли бути всім разом. Переїзд я не планую, про що прямо сказала матері, а вона образилася на мене

В дитинстві я дуже любила проводити час у бабусі. Лише там мені було спокійно. Мама була дуже строга, батько взагалі ні в що не втручався, ходив на роботу, відпочивав перед телевізором, а якщо мама починала діставати і його, йшов або в гараж або до сусіда.

Мама у мене дуже вимоглива, з вищою освітою, на роботі її цінували і поважали. Але вдома з нею було непросто. Я ніколи не мала своєї думки, мене ніхто не питав, що я хочу з одягу, а коли справа доходила до перевірки домашнього завдання, то я мала все зробити не просто добре, а ідеально.

Поїхати з дому після закінчення школи було моєю найбільшою мрією. Я спеціально поступила в інше місто. Приїжджала тільки на канікули. І якщо в перший свій приїзд додому я очікувала, що мама скучила, то я помилилася. Нічого не змінилось. Після того ми стали спілкуватися тільки по телефону.

Особливо важко було, коли у мене не склалося сімейне життя, і я залишилася одна з дитиною. Важко було морально, адже матеріально я вже себе повністю забезпечувала, так як працювала, а дочка ходила в садок. За цей час ми бачилися з мамою всього кілька разів: коли я виходила заміж, коли народилася дочка, і коли не стало моєї бабусі. Мамі мій чоловік не сподобався, вона так прямо при ньому і заявила.

Зараз мама вийшла на пенсію, їй нічим зайнятися і вона хоче, щоб я переїхала в рідне місто, щоб ми могли бути всім разом. Вона хоче частіше бачити внучку, кожного разу каже, що я тепер не повинна виходити заміж, а жити для дитини. Сказала, що якщо у мене з’явиться новий чоловік, вона забере внучку до себе. Я не витримала і висловила все, що накопичилося в душі вже стільки років.

Але мама так нічого і не зрозуміла. Вона просто не хоче мене почути. Швидше за все мама вже не зміниться. Зараз ми не спілкуємося зовсім, я не дзвоню, а мама перша ніколи не піде на примирення, тим більше що вважає мене невдячною дочкою, яка не хоче доглядати її в старості. Я живу тільки роботою і донькою, намагаюся не звертати уваги, але все одно дуже важко від таких стосунків.

Я вважаю, що не повинна почуватися винною, адже мама сама все зробила так, щоб ми з нею стали чужими.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page