Вперше я заміж вискочила в 19 років, чоловік був просто хорошою, доброю, світлою людиною. Любові у мене до нього не було, а ось він мене любив.
Знаю що це не правильно і підло, але я не хотіла йому поганого, не хотіла завдавати бoлю і не думала, що вийде все так, як вийшло. Я думала прожити з ним все життя адже більш гідної людини, ніж він просто немає.
У нас наpoдилося двоє дітей, і була хороша спокійна міцна сім’я. А потім я закохалася.
У мене на роботі з’явився новий колега, і я загубилася. Все як у всіх, серце стукає, тіло тремтить, в животі метелики, а в мізках каша і думки про нього.
На жаль, по хорошому піти не змогла, зрaдила і, зізнавшись чоловікові, пішла, забравши молодшу дочку (їй було 11 років, старшій 16).
Колишній чоловік сильно стрaждав, розлучилися без скандалів, я пішла, забравши тільки свої речі і речі дочки. Мабуть правильно кажуть з бруду доброго не зробити, на чужому горі щастя не побудувати.
Молодша дочка з вітчимом (моїм другим чоловіком) так і не порозумілася, вона просто мовчала і замкнулася в собі. Старша дочка згодом переїхала до нас з чоловіком в столицю, і колишній чоловік розцінив це як її зраду. А ще вона сказала, що розуміє мене і мій новий чоловік нормальна людина.
Що маємо зараз. Молодша дочка (вона завжди була татовою донькою) в 13 років втекла до батька і живе з ним (зараз їй 15 років), у старшої доньки вже серйозні стосунки вона збирається заміж і хотіла запросити рідного батька, але у відповідь, коли ми йому зателефонували, то почули лише питання: «Скільки треба грошей і куди перекинути?».
Загалом, у старшої дочки істерика, вона намагалася вибачатися, але батько сказав, що прощає, але спілкуватися не хоче, не бачить сенсу, мовляв, ми з нею свій вибір зробили.
Молодша дочка спілкується із старшою, вони в нормальних відносинах, але теж ображається на сестру за батька і, особливо на мене, зі мною вона довгий час взагалі не розмовляла, а зараз спілкуємося, але видно що вона це робить знехотя.
Я постійно їжджу до них в місто, щоб її побачити, коли я кликала її до нас на літо, вона відмовилася і розмовляти більше не захотіла.
Ось так ось я зруйнувала відносини з дітьми, чоловік не може пробачити і, напевно, не хоче пробачити старшу дочку, а молодша не може пробачити мене і спілкується зі мною тільки тому, що я мама і тому, що тато її просить.
Щодо мого другого шлюбу – він тріщить по швах. Другий чоловік просив дитину, але я вся була в проблемах і дітей, а тепер клiмакс і я вже не можу. Природно другий чоловік мені цього не простив, хоча виду не подав, але видно, що відносини вже не ті і його це сильно зачепило.
Ось так ось, хотіла щастя, а в підсумку зробила тільки гірше, і не тільки собі, а й своїм дітям. За колишнього чоловіка совість теж гризе досі, він хороша людина, ідеальний батько і чоловік, не заслужив всього того, що я йому заподіяла.
Я його просила і благала пробачити старшу дочку, на колінах стояла, плакала, казала, що я дyра і це моя вина, а дочка ні до чого, але немає, відповів, що пробачив, але ми чужі люди.
Що робити з усім цим не знаю. Нагородила справ, а розгребти не можу. Моя історія не тільки про зраду, хоча, напевно, і про це теж, адже з цього все почалося.
