fbpx
Breaking News
На мaйбутню невiстку мати Іллі відpазу подuвилася з підoзрою. Кoли Уляна пoвідомила про вaгiтнiсть, сказала: «Наpoдиш дiвчинку, залuш в пoлoгoвому бyдинку. Мені пoтрібно внука, спадкoємця!». Уляна нe мoгла додзвoнитися до чoловіка всі три дні в пoлoгoвому бyдинку і на вuписку за нею з дoнькою Ілля теж не пpийшов. «Прoсти мене, вuбач», – плaкала свекpуха
Людмила гoтувалася до вuписки. Та вiдкривши кoнверт, жiнка обiмліла: – Це хлoпчик. А дe моя дoчка? Негaйно повеpніть мені мoю дuтину! В пoлoговому усі забiгали. Жiнці таки дoвелося кyпити іншу кoляску — для двiйні
Олена вже виpішила здaтися, і пpийняти залuцяння єдuного кавaлера в сeлі – вiчно п’яного Павлика. Бабці возpадувалися і жuли спoдіваннями на весiлля. Алe тут до стaрої Дубиxи пpиїхав син. Бaбці якось pазом пpитихли, в цього зaїжджого десь у мiсті бyла дpужина, але він звiдти чoмусь втiк, пpоте нaдії на свaтання його одруженість не залuшала нiякої
Зустріне син матір чи біля церкви, чи на ринку, чи в транспорті, чи просто посеред вулиці — й бoїтьcя до неї підійти, заговорити. Бо кoхaна дружина як дізнається, то знову викuдатиме його речі із хати
Моя улюблена страва осінню: ароматна та ніжна запіканка з гарбуза не залишить байдужими ні дітей, ні дорослих. Цeй рецепт чудово підійде для тих, хто жодного дня не може собі уявити без солодких страв, але при цьому весь час подумки картає себе за цю слабкість
Життєві історії
«Запам’ятай, син прибиральниці ніколи не стане директором, так само як і син директора ніколи не опуститься до прибиральника!». – говорила наша вчителька

У нашому класі вчився хлопчина Павло. Нічим особливо не виділявся, не двієчник, не відмінник, середньої успішності, хіба, що до математики у нього схильність і любов була.

Навіть в олімпіадах районних брав участь і якісь місця брав. Його мама працювала в школі технічкою і він їй нерідко після уроків допомагав. Джерело

Відра з водою тягав, підлоги мив, стіни … на початку його навіть підколювали з цього приводу, але він особливо не реагував і тому це швидко набридло однокласникам і до старших класів все це сприймали як цілком нормальне явище і навіть іноді допомагали його мамі відро з водою дотягнути куди-небудь по школі.

Була у нас вчитель біології Роза Йосипівна, вельми огuдна особа. Ми її звали Роза-Йося або просто Йоська.

Вона була дуже меркантильною ​​і завжди намагалася бути ввічливою і ввічливою з тими дітьми, батьки у яких були заможні або на хороших посадах і особливо не церемонилась з тими, хто не мав таких батьків.

А не любов до Павла у неї була особливою. Варто було йому погано підготуватися до уроку або виділитися поганою поведінкою на уроці – вона прям заряжалась божевільною енергією і поливала його всілякими епітетами, типу «нічого в житті не досягнеш», «нездарою ростеш – будеш тягарем суспільства», «такі як ти тільки псують життя оточуючим ».

Читайте також:СПОСІБ ПРАННЯ, ПРО ЯКИЙ ЗНAЮТЬ OДИНИЦІ. БIЛUЗНА БУДЕ БІЛОСНІЖНОЮ І ПАХУЧOЮ!

Причому йому завжди потрапляло більше, ніж іншим в подібних ситуаціях, ну а з «особливими» дітьми вона взагалі була сама люб’язність і лояльність.

Одного разу, в момент таких нападок на Павла вона сказала фразу від якої навіть мені стало вкрай неприємно – «Запам’ятай, син прибиральниці ніколи не стане директором, так само як і син директора ніколи не опуститься до прибиральника!».

На 20-річчя випуску зібралося більше половини класу, був і Павло. Запросили декількох наших вчителів, в тому числі і Йоську, хоча в нашому класі вона класним керівником була, вона у свій час була «класною» у паралельного класу, з яким ми об’єдналися в 10м класі.

Йоська, хоч і неабияк постаріла, але сутність її змінилася – мало не з порога кафе почала розпитувати у всіх хто чого домігся.

Коли черга дійшла до Павла, вона уїдливо підколола: «Павлуш, ну а ти, чим займаєшся, сподіваюся підлоги не миєш?». Навіть не намагаючись посміхнутися жарті вчителя, Павло спокійно відповів: «Будинки будую!».

– Будівельник значить? – продовжила Роза Йосипівна.

– Не зовсім. Фірма у мене з будівництва своя … Генеральний директор – скромно відповів Павло.

Обличчя Йоськи попливло, а мова стала незібраною і деренчливою. Остаточним удaрoм для неї стало, то що коли вона зібралася їхати з кафе, просидівши з нами менше години, Павло розпорядився своєму водієві, на Мерседесі представницького класу, відвезти її додому.

У машину вона сідала похмуріше хмари.

Related Post