Я народилася і виросла в селі, але мені завжди хотілося вирватися у велике місто. Я не раз собі уявляла, яким стане моє життя, коли я буду жити в місті.
З села я поїхала відразу, як закінчила школу. Поступила в університет, після закінчення якого я зачепилася за роботу, знайшла не по спеціальності, але головне, що в місті.
Стала заробляти гроші, але цього було мало. Тому я вирішила їхати за кордон на заробітки, щоб здійснити всі свої мрії.
Планів у мене було багато: я хотіла і квартиру, і машину, і гарно одягатися, і якісно відпочивати, але на все це були потрібні чималі гроші.
Зупинилася я в Німеччині на заводі. Багато працювала, мало спала, економила на всьому, в тому числі і на їжі.
В результаті, в свої неповних 30 років я виглядала на добрий десяток старшою. До того ж, у мене дуже зіпсувалося здоров’я.
Але я вперто продовжувала працювати в тому ж дусі, бо хотілося якнайшвидше заробити щось.
Якась сума у мене вже була відкладена, але повертатися додому я не збиралася.
Знаєте, коли з’являються гроші, то хочеться все більшого і більшого.
Спочатку я мріяла хоча б про однокімнатну квартиру, потім – про двокімнатну в новобудові, а коли я вже мала на неї необхідну суму, я захотіла будинок за містом.
Отже, потрібно було ще багато працювати. Тому я продовжувала в такому ж дусі – мало спала і мало їла, зате багато працювала.
Заміж я вийшла в Німеччині, але за українця. Станіслав, як і я, приїхав сюди на заробітки.
Ми розписалися і стали жити разом. Оскільки нам обом уже було під 30, ми відразу почали планувати дитину, але у нас з цим нічого не виходило.
Я була в багатьох лікарів, всі вони лише розводили руками, бо не знали, в чому причина.
А влітку минулого року я приїхала додому. Кілька місяців тому не стало моєї бабусі і мені у спадок перейшов її будинок.
Я відразу прийняла рішення його продати, хоча мої батьки були категорично проти цього.
Та я їх не збиралася слухати, бо мені були потрібні гроші. Тому я вже навіть знайшла покупців.
Вдома я побула всього два тижні, а відпочила наче за все життя.
Прокидалася я рано-вранці, робила каву, і пила її на ганку. Слухала пташиний спів, дивилася, як зникає роса з травинок, насолоджувалася ароматом бабусиних квітів.
Вдень я ходила в ліс або на річку. А вечорами, вкрившись пледом, я під старою грушею спостерігала за заходом сонця.
Ці дні, які я провела в селі, наче наповнили мене новими силами, так що в Німеччину я повернулася як новенька.
Не повірите, але через кілька тижнів я зрозуміла, що чекаю дитину.
І тоді я передумала продавати бабусин будинок.
Адже це таке потужне “місце сили”, з яким не зрівняється жоден куточок світу.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
