fbpx
Життєві історії
 Заміж виходить моя Таня, – хлопець закрив обличчя руками. На подвір’я увійшла Тетяна з подругою. На дівчині був вінок з стрічок. Це означало, що молода прийшла запрошувати на весілля

Заміж виходить моя Таня, – хлопець закрив обличчя руками. На подвір’я увійшла Тетяна з подругою. На дівчині був вінок з стрічок. Це означало, що молода прийшла запрошувати на весілля.

Андрій другу добу ходив похмуріше хмари. Хлопець був похмурим і мовчазним. Семен Іванович, батько молодої людини, довго спостерігав за душевними стражданнями сина: Джерело

– Андрію, може розкажеш, що сталося? Он, приятелі твої на танці подалися, ти не йдеш з ними?

– Ні. Мені не до танців зараз.

– Ти з Тетяною своєї посварився? – уточнив чоловік.

– Якби. Заміж виходить моя Таня, – хлопець закрив обличчя руками, і тільки по тому, як здригалися сильні плечі, можна було здогадатися, що Андрій плaче.

Читайте також: Галку сільські хлопці не цікавили, вона впевнена була, що заміж вийде за міського. – Прости, нічого не вийде, іншу люблю, наречений відмовився від дівчини. Галці додому повертатися не хотілося. Батько сувoро наказав приїхати додому з нареченим – на оглядини

Семену стало не по собі. Він звик бачити свого сина сильним, вольовим. Батько ніколи не подумав би, що якась дівчина може довести Андрія до такого стану.

– Ти постривай розкисати! Що значить заміж? За кого? Я скільки знаю Тетяну, вона весь час за тобою увивалася. Поки ти в армії служив, проходу нам з матір’ю не давала. Все розпитувала, коли ти повернешся. А зараз що виходить? Так просто забула про свою любов? – здивувався батько.

– Там не все так просто. Пам’ятаєш, Таня їздила в райцентр на три місяці, на курси підвищення кваліфікації? Закрутила роман з якимось місцевим xуліганом, а зараз виявилося, що чeкає дuтину від нього, – розговорився Андрій.

– Ну і справи! Навіть не знаю, що і сказати в цій ситуації.

Семен Іванович, вийшов з дому і закуpив, сівши біля колодязя. Чоловікові було дуже прикро за сина, але він розумів, що в цій ситуації нічого не змінити. Є вчинки, які вже не можна ніяк виправити.

Несподівано відкрилася хвіртка, і на подвір’я увійшла Тетяна з подругою. На дівчині був вінок з стрічок. Це означало, що молода прийшла запрошувати на весілля. Семен, був далеким родичем сім’ї дівчини, тому вона не могла обійти їх будинок стороною.

– Добрий вечір, дядьку Семен! Батько з матір’ю просили і я прошу, щоб ви прийшли на весілля зі своєю родиною! – промовила тихо красуня.

– Так? І Андрія захопити з собою? – з сарказмом промовив чоловік.

– Як же тобі Тетяна не соромно? За що ти так з ним?

У цей момент з літньої кухні вибігла мати Андрія, Валентина Борисівна.

– Геть! Пiшла геть з мого двору! Пpохвостка! – кpичала pозлючена жінка.

Таня заплaкала, і вибігла з двору. Подружка намагалася заспокоїти наречену, але безуспішно:

– Сама винна! Наколобродити, ще й поперлися запрошувати їх на весілля! Казала тобі, не потрібно сюди йти!

– Мені батько наказав запросити Семена Івановича. Не могла я обійти їх двір стороною.

– Дурна ти! Чи не розумієш, що ятриш людям душу своєю присутністю. Зібралася заміж за свого Мишка, так забудь на завжди про Андрія.

– Тобі не зрозуміти. Мені байдужий Міша. Я Андрія люблю. – заплaкала Таня.

– А Міша? Він любить тебе? – округлила очі Світлана.

– Ні. Батько змусив його одружитися, щоб не ганьбити мене перед людьми. Гроші заплатив Мишкові за це.

– Ось ви з глузду з’їхали! А як ти жити з ним будеш? Про це твій батько подумав?

– Не знаю, Світлано. Я нічого не знаю.

Через два дні, в селі гуляли весілля. Правда воно було дещо похмурим, і нагадувала радше поминки. Наречений приїхав зі своїми дружками на все готове. Тільки їм було весело на цьому святі. Ті, хто був солідарний з Андрієм не з’явилися на торжество. Не було тут і Семена Івановича з сім’єю.

Гості пuли, гуляли і танцювали. Мало хто звертав увагу на наречену, у якої весь день очі були на мокрому місці.

– Так, прийшов час викрасти наречену і вимагати викуп з нареченого, – сказав заплітається голосом дружок нареченого. –

Танюха, підемо я тебе сховаю, – шепнув нареченій.

– Відчепись! Не хочу нікуди йти! – заявила Тетяна.

– Ти що? Це обряд такий. Потрібно дотримуватися правил і традиції, – наполягав Володимир.

Тані нічого не залишалося, як піти за ним. Хлопець вирішив заховати наречену в погребі.

– Ти посидь тут тихенько, щоб Мишко не знайшов. Він такий жмот, що так просто не дасть грошей, весь двір перериє! – засміявся Володя.

Таня села покірно на стільчик в погребі, і почала чекати викуп. Їй було байдуже, що відбувається навколо, хотілося одного, щоб цей спектакль скоріше закінчився.

Дівчина чула, як Вова вимагав викуп за наречену у нареченого, а той не поспішав розщедрюватися.

– Мишко! У тебе наречену вкрали! Давай гроші на викуп! – вимагала подруга нареченої.

– Ну і що? Нехай забирають, кому потрібно. Мені вона не потрібна! – заіржав на весь голос наречений.

Таня чула цю розмову, і не хотіла виходити з погреба. Дівчині хотілося провалиться крізь землю від сорому. Володимир зрозумів, що не дочекається грошей від нареченого, і пустився далі в танок.

– Танюшка, виходь. Підемо до гостей! Ну що ж це таке ?! – мало не плaкала Світлана.

– Я нікуди не піду звідси. Мені не хочеться нікого бачити, і втікай, – відчужено вимовила наречена.

– Танюша, там сиро і холодно. Ти застудишся!

– Залиш мене в спокої! – крикнула дівчина, і закрилася в погребі.

Гості співали і танцювали. Абсолютно ніхто не звертав уваги на те, що серед них немає нареченої. Світлані було дуже шкoда подругу.

Дівчина металася туди-сюди не знаючи, що робити. «Треба йти до Андрія. Навіщо він так просто здався, залишив Таню на свавілля! »- вирішила Світлана.

– Андрію, відкрий, це дуже терміново! – Свєта тихенько постукала у вікно.

Через пару хвилин, чоловік вийшов на подвір’я. Було видно, що він ще не спав.

– Що потрібно? – грубо запитав.

– Андрію! Будь людиною! Якщо ти Таню любиш хоч трохи, забери її звідти, – заплакала Свєтка.

– Поясни, що трапилося? – зажадав хлопець.

Світла в двох словах описала всю ситуацію. Пояснила Андрію, що Михайло ненaвидить Таню, і відверто знyщається над нею.

– Вона мені все розповіла про той випадок. Зрозумій, Таня не по своїй волі була з Мишком. Він змусив її. Андрію, захисти Танюшу! Вона закрилася в погребі і не збирається виходити.

Хлопець вислухав не перебиваючи, тільки вилиці грали на його обличчі.

– Іди. Не заважай мені відпочивати. Більше ніколи не нагадуй мені про неї! Ніколи! – Андрій не помічав, що кричав мало не на всю вулицю.

Світла пішла ні з чим, а з будинку вибіг схвильований батько.

– Андрію, прости, але я чув усю розмову. Що думаєш робити?

– Не знаю! – в розпачі промовив той.

– Знаєш, я старший за тебе на багато і багато чого побачив в житті. Повір мені, своє щастя не потрібно так просто віддавати. За нього варто боротися до кінця. Своєю нерішучістю, ти зробиш нещасним не тільки собі, а й Таню. Подумай, якого їй зараз. Іноді варто відступити від своїх принципів, і приборкати гординю. Це твоя доля, ніхто крім тебе не зробить її щасливою!

Чоловік замовк, потім розвернувся і пішов в будинок, залишивши сина наодинці з гіркими роздумами. Андрій закуpив цuгарку, і вийшов з двору.

Таня вже другу годину сиділа в погребі і не думала виходити. Біля дверей сиділа Світу, і невпинно просила подругу схаменеться.

– Іди, потанцюй, – шепнув їй Андрій, незрозуміло звідки взявшись.

Світла посміхнулася від радості, і побігла до гостей.

– Таня. Це я. Вийди звідти, – сказав хлопець.

Буквально через секунду, двері відчинилися. Заплакана дівчина вийшла нарешті з погреба.

– Ходімо зі мною? Мені здається, це не твоє свято!

– Підемо, – тихо прошепотіла дівчина, простягнувши Андрію руку.

Дівчина міцно вчепилася в хлопця, ніби боялася, що він зараз зникне, розчиниться в темряві.

– Ось ми і вдома, – посміхнувся хлопець. – Проходь, і нічого не бійся!

З кімнати вибіг задоволений Семен Іванович.

– Забрав? Молодець, синку! Це по-нашому! Танюша, відчувай себе як вдома. Завтра ж підеш pозведешся, і зіграємо справжнє весілля! – промовив чоловік.

– Ви з глузду з’їхали? – шепнула чоловіку Валентина Борисівна. – Вона носить чужу дитину!

– Замовкни, мати. Чужих дітей не буває! – шикнув на жінку Семен.

Таня пригорнулася до Андрія, і нарешті-то посміхнулася. Вона була щаслива, що кохана людина зрозуміла її і простила, не давши зробити дурну помилку.