В суботу Люба запланувала піти на ринок. Золота осінь в розпалі – сьогодні вона купить помідори і зробить смачні закрутки. Найбільше її чоловік любить мариновані помідорки. Огірки і кабачки уже рядочками в банках лежать в погребі у Люби. Залишилася справа за малим – ще помідори закрити, а потім, трохи пізніше, капусти заквасити, і можна зиму зимувати.
У шлюбі Люба вже 20 років. Господиня вона відмінна, саме за це і любить її Степан, її чоловік. Та й двом майже дорослим синам теж подобається те, що мама і смачно приготує, і поприбирає, і попрасує, і посуд за ними усіма помиє.
Ні чоловік, ні сини, ніколи не спішили допомагати Любі, а навіщо – вона і сама з усім непогано справляється. От і сьогодні зранку вона прокинулася, побачила, що і чоловік, і сини ще солодко сплять, то ж не стала їх будити, тихенько зібралася і пішла на місцевий ринок.
Люба ледве дотягла додому 15 кілограм помідорів, які купила на ринку, ще й думала, чи не замало буде. Таксі викликати не зважилася, це ж зайвих 100 гривень, а вона і так впорається, не перший раз же. По дорозі зустріла сусідку, тітку Дарину. Та лише співчутливо подивилася на Любу і сказала: «Коли ж ти нарешті почнеш себе цінувати? Чому Степан свого з собою на ринок не взяла?».
На слова сусідки Люба не звернула ніякої уваги. Коли прийшла додому, чоловіка вже не було, напевно, пішов у справах. А хлопці ще спали, на вихідних вони прокидаються під обід.
З помідорами Люба провозилася весь день, потім ще їсти готувала, прибирала, прала. Не зчулася, як і день пройшов. Степан чомусь затримувався. Люба подзвонила йому, щоб запитати, на коли готувати вечерю, але він скинув дзвінок.
Додому Степан прийшов пізно, десь опівночі. Люба ще не спала, бо чомусь їй було дуже тривожно на душі. Передчуття жінку не підвело. Степан присів на табуретку і запропонував дружині теж присісти. Подивився в очі дружині і сухо сказав: «Я йду від тебе…».
Зранку чоловік і справді почав збирати речі. Люба не могла повірити у те, що відбувається, її Степан ось так просто вирішив перекреслити 20 років сімейного життя. Вона просила чоловіка отямитися, згадати про дітей, але він сказав, що вже давно все вирішив. Зізнався, що вже два роки у нього є інша жінка, от до неї він і йде.
Новою обраницею чоловіка стала його 36-річна незаміжня співробітниця Світлана. Виявилося, що вона вже чекає дитину, тому Степан і прийняв це рішення.
Виходячи з валізами з квартири, Степан повернувся, подивився на дружину, на банки з помідорами, які ще стояли під ковдрою, і сказав: «Ти, Любо, краще б не про помідори думала, а про свій зовнішній вигляд. Мені твої закрутки вже набридли, зараз в магазині все можна купити. А мені красива дружина потрібна, доглянута».
Кілька днів Люба зовсім не вставала з ліжка, у неї просто не було сил. Сини поводили себе так, ніби й не помічали відсутності батька. Але добре помітили, що в домі не пахне свіжими котлетами і немає чистого одягу.
Що робити далі, як жити Люба не знала. Вона подивилася на себе в дзеркало і побачила там втомлену жінку. Вона вже забула, коли ходила в перукарню, тому на скронях чітко було видно сивину, про манікюр чи педикюр вона і зовсім забула. Жінка сіла, подивилася на банки з помідорами і зрозуміла, що краще б в ту суботу вона пішла в перукарню. Але нічого уже назад не повернеш.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.