fbpx

Залишивши чоловікові двох дітей, Марія поїхала з села. Повернулася через кілька років, Іван вже встиг вдруге одружитися. Тепер так і живуть дві дружини Івана на одному подвір’ї

Іван вже й забув як його дружина Марія пішла від нього від нього, залишивши йому двоє дітей. А дітям була потрібна мама, от Іван і привів додому нову дружину, Ярославу.

Якось під вечір сім’я вечеряла, і в хату увійшла Марія. Десятирічний Тарас впізнав матір і тут же опустив голову. А чотирирічна Оксанка навпаки дивилася на незнайому жінку з цікавістю. Іван не подав виду, що здивований.

– Чого прийшла? – запитав він.

Жінка прошепотіла:

– Прости мене, Іване. І ви діти. Йти мені нікуди зовсім…

Іван помовчав, сказав Ярославі, щоб нагодувала гостю і вийшов з хати. Ярослава не знала, що робити і як себе вести. З одного боку вони з Іваном вже три роки разом живуть. А з іншого, Марія – його перша законна дружина і матір його дітей.

За три роки Марія сильно змінилася, від її колишньої краси не залишилося і сліду.

А у Івана все валилося з рук, він не знав, що тепер робити. Згадав, як три роки тому Марія забрала з собою сина, а йому залишила річну донечку. Потім сина теж привезла, а сама поїхала, нікому не сказавши куди. Добре, що хоч Ярослава прийняла його разом з дітьми. Що робити – і Марію шкода, і Ярославу теж.

Колись Марія зустрічалася з Матвієм, їх в селі всі вважали красивою парою, чекали швидкого весілля. Але Матвій поїхав з села у справах. А Іван зробив Марії пропозицію.

Весілля було скромним. Тільки свої. Іванова бабуся ще тоді сказала: – Онучку, не любить вона тебе, добром це не закінчиться. Згадаєш мої слова…

Але Іван нікого не слухав, дивився на наречену закоханими очима. Рівно через вісім місяців Марія народила сина. І тільки тоді і розповіла причину, чому колишній залицяльник так швидко поїхав. – Він як дізнався про моє становище до батьків пішов. Ти мені пропозицію несподівано зробив. Ось я і вхопилася за тебе як за соломинку. Прости мене. Якщо хочеш, я піду. Заберу сина…

Івану, звичайно було прикро, не думав, що так у них все вийде. Але люблячи її, тільки і сказав: – Син буде моїм. А ти мені дружиною законною. Забудемо минуле.

Почали жити як всі. Через шість років, народилася Оксанка. Іван був щасливий. Хоч і любив він Тараса як рідного, але дочка все ж таки рідніша.

Оксанці було шість місяців, як проявився Матвій.

– Він мене в місто кличе. Разом з Тарасом. Він же знає, що це його син. Що мені робити? – щиросердечно зізналася Марія своєму чоловікові.

Марія поїхала. Цілий рік від них з Тарасом не було новин. А через рік у Марії з’явилися якісь проблеми, вона сина в село привезла, і знов поїхала в місто.

Ярослава спочатку приходила допомогти з Оксанкою. Готувала, прала, прибирала. От в один з вечорів Іван і запропонував їй, щоб вона залишалася. Так і жили, поки в їхнє життя знову не повернулася Марія.

Іван довго думав, що робити, а потім таки придумав.

– Ярослава мені дружина. А ти, Маріє, тепер мені не потрібна. Я сьогодні довго думав і ось що вирішив. Раз діватися тобі нікуди, будеш жити в нашій старій хаті. Вона тепла, піч є. Ліжко поставимо, живи. Якщо діти захочуть з тобою спілкуватися, забороняти не буду. Будеш Ярославі по господарству допомагати. Щодо роботи не знаю, сама думай.

Ось так і стали жити. Начебто окремо і як би разом. Марія на свіжому повітрі посвіжіла. Іван, хоч-не-хоч, та гляне в її сторону. Але тут же себе осмикує. Зрадила раз, зрадить і другий. Правда діти все частіше заходять до неї в гості.

І тільки Ярославі важко на душі. І піти не може, полюбила вона і Івана і дітей. Ось так і живуть поруч. Дві дружини одного чоловіка. І тільки Бог знає, як розплести цей вузол нелегких відносин.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page