fbpx
Breaking News
Весілля було в рoзпалі, гості не зводили з наречених захоплених поглядів. Лише Люська щоразу поглядала на вулицю, її непокоїла єдина думка: прийде чоловік сам чи з кoxанкою? Коли Люська бігла з тарілками від кухні до шалаша, запримітила, як  під весільний марш музикантів зайшов у двір її Микола з молодицею. Люди переказували, що пoкинув роботу, став їздити на заробітки, бо кoxанці треба грошей, одягав її, як лялечку, і навіть почав будувати їй хату, щоб не жити у старенькій xалупі  
Моя свекруха зaхвopіла, я не хочу їй навіть склянку води подавати. Вже тиждень телефоную її доньці, але вона навіть телефон не бере, хоча про все знає. Вони з чоловіком вже домовилися про те, щоб я її доглядала. Але я не можу цьoго робuти
Сусіди бачили, як Петро до ночі сидів на лаві, схиливши голову на гpуди. Колишня дружина покликала старшого сина: «Приймай блyдного батька». Син подивився йому у вічі й запитав: «Де ж ти був, тату, коли нам так потрібна була твоя поміч?». І не чекаючи відповіді, пішов у хату, гpюкнувши дверима
Пенсія зросте: хто з українців отримає більше вже з 1 грудня
Молитва до Найсвятішого Імені Ісуса, яkу слiд прoчuтати хоча б раз, щоб впустити в своє життя здоpoв’я, щастя та достаток
Життєві історії
– Зaлиш мій будинок в спoкої, – скaзала я. – Не до ремoнтів мені. Грoшей поки стiльки нeмає, щоб pемонти рoбити. У той день все oбійшлося.  Але на дpугий день, сестра, пpисівши на стiлець, прoголосила, що моя кухня вuглядає бpудною, я вuбухнула! В свій дім я бiльше сестру не запpошую

– Зaлиш мій будинок в спoкої, – скaзала я. – Не до ремoнтів мені. Грoшей поки стiльки нeмає, щоб pемонти рoбити. У той день все oбійшлося.  Але на дpугий день, сестра, пpисівши на стiлець, прoголосила, що моя кухня вuглядає бpудною, я вuбухнула! В свій дім я бiльше сестру не запpошую.

Моя двоюрідна сестра зробила в квартирі ремонт (перший раз за 15 років) і через це життя через мені немає. Джерело

Працюємо ми разом, поруч з моїм будинком, і на обід заскакуємо до мене. Це триває кілька років. Мене раніше це не напружувало. Сестра приносила з собою що-небудь, або я виставляла те, що у мене було. Все було чудово.

І її все завжди влаштовувало.Ніяких претензій вона мені ніколи не висловлювала.

Але тут вона зробила сучасний ремонт і понеслося!

– Такі батареї, як у тебе, ніхто вже в будинках не тримає! Поміняй. Гроші ж є у тебе.

А то, що батареї цілі і відмінно гріють, це як?

Мовчу, щоб ненароком не випалити колючі слова. Роблю вигляд, що слухаю. А сама на годинник поглядаю, скоріше б перерва закінчилася.

– Так поміняй ти вже ці паперові шпалери! -знову чую. – Хто такі ще клеїть? Твій дім схожий на гуртожиток!

– А що з ними не те? – заперечую спокійно. – Вони чисті. Маленьких дітей у мене немає, ніхто не забруднив. Так, шпалери у мене давно, я згодна, але вони абсолютно не вицвіли. Ну і що, що паперові?

– Та хто в гості до тебе прийде, засміє! – сестра наполегливо гне своє.- Не сучасно у тебе. Ти від життя відстала. Збери гроші і зроби ремонт, хоча б косметичний! І стелю зроби натяжну.

Я подивилася на свою білу стелю, яку тільки цієї весни сама побілила. Все нормально, мені подобається. І взагалі, це мій будинок! Я живу в ньому, і мені добре тут і затишно.

Читайте також: Всі дoкументи для oформлення oпікунства були гoтові. Залuшалося дoчекатися дuтинку. Дзвінок не змyсив себе дoвго чeкати. Від дuтини вiдмовилися в сусідньому місті і прoсять, щоб вони швuдко поїхали в пoлoговий бyдинок. Увечері, жiнка хoдила по коpидору, їй було не по сoбі, вона вiдчувала, що тут щoсь не тaк

– Залиш мій будинок в спокої, – миролюбно сказала я. – Не до ремонтів мені. Грошей поки стільки немає, щоб ремонти робити.

Сестра знизала плечима і більше нічого не сказала. Ну, думаю, нарешті відстала. І охота ж буває людям свою думку іншим нав’язувати. Ну яке їй діло до моїх стін, стель?

У той день все обійшлося. День пройшов нормально. Але на другий день, коли вона присівши на стілець, втупила погляд на мою стареньку кухонну нішу і проголосила, що через неї моя кухня виглядає брудною, я вuбухнула!

І висловила їй все.

Сказала, що вона не може командувати, що мені робити в своєму власному будинку. Не вона в ньому живе. І я сама вирішу, коли мені, і що купувати.

І якщо їй щось не подобається, вона може ходити обідати до себе додому, а мене нехай залишить у спокої!

Кілька днів ми не розмовляли. Потім помирилися, все таки працюємо в одному відділі. Але в свій дім я більше її не запрошую. Тепер їй доводиться їздити обідати додому, за три зупинки від роботи. Або їсти принесений обід в відділі. Але мене це вже не хвилює.

Дуже вона мене тоді обpазила, я ще не пробачила.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post