Я все передбачила ще до того, як поїхала на заробітки, а моя свекруха і мій чоловік цього разу прорахувалися.
Заміж за Романа я вийшла у 20 років, як то кажуть, молода і зелена. Я досі не можу собі пояснити, чому я пішла жити в невістки, якщо могла залишитися або у своїх батьків, або йти на знімання і збирати на власну квартиру.
Але, нехай – зараз уже нічого і так не зміниш.
Роман був єдиним сином у своїх батьків, до того ж, свекри мої – люди дуже забезпечені.
Це вони наполягли на тому, щоб я жила у них, адже будинок на два поверхи вони будували з того розрахунку, що там буде жити і їхній син з сім’єю.
З перших днів в їхньому домі я зрозуміла, що просто мені не буде. Мама чоловіка вважала, що в домі може бути лише одна господиня, і це вона.
Чоловік у всьому підтримував свою маму, а мені казав її слухатися, адже вона старша, досвідченіша, і нічого поганого вона нам не порадить.
Я пішла на роботу, і тут на мене чекав сюрприз – всю свою зарплату я мала віддавати у спільний сімейний бюджет, який зберігався у свекрухи, а вона вже розпоряджалася усіма нашими грошима так, як вважала за потрібне.
Найбільше мене ображало в цій ситуації те, що мені не можна було свої ж гроші на себе витрачати, я могла ходити в латаному-перелатаному взутті по кілька років, а про нову сукню чи сумочку і мови не могло бути.
Працювала я вчителькою математики, і часом мені було соромно перед колегами за те, що я ходжу в такому лахмітті, хоча вони знали, що заробляю я непогано (мала півтори ставки, ще й брала репетиторство).
Але як я їм мала пояснити, що в нашій сім’ї керує фінансами навіть не мій чоловік, а його мама?
Терпіла я довго, аж 20 років, а потім сказала, що їду на заробітки в Грецію, щоб нашому сину купити квартиру.
В такому формулюванні свекруха з чоловіком мене відпустили, але з умовою, що гроші я буду їм висилати.
Я з ними погодилася, але коли поїхала, то зробила все по-своєму.
Всі гроші я складала на купку, і за три роки роки в мене вже була необхідна сума для покупки квартири для сина.
Та я не поспішала, бо сину окреме житло ще було непотрібне, а я не хотіла ще додому повертатися.
Тому я своїм домашнім сказала, що треба ще часу.
Минуло ще 4 роки, і у мене вже були гроші ще на одну квартиру.
В підсумку купила за заробітчанські гроші я дві квартири: одну оформила на сина, а іншу – на свою маму.
Чоловік і свекруха про другу квартиру не знають нічого. Я планую ще кілька років попрацювати, щоб ремонт собі гарний зробити, і меблі купити, а тоді розлучуся і почну нове життя.
Думаю, що для мого чоловіка і його мами це стане неабияким сюрпризом.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
