fbpx
Життєві історії
За усіма підрахунками, Оля народила раніше строку, проте абсолютно здорову дівчинку. Викапана матуся, мов злизана. Аж мати Юрка трохи пихтіла за святковим столом. Мовляв, хоч би щось синове вxопила, так ні, нічогісінько. Ольга сама запропонувала здати тест, бо Юрій випадково  підслухав у лікарняній палаті розмову медсестер

За усіма підрахунками, Оля народила раніше строку, проте абсолютно здорову дівчинку. Викапана матуся, мов злизана. Аж мати Юрка трохи пихтіла за святковим столом. Мовляв, хоч би щось синове вxопила, так ні, нічогісінько. Ольга сама запропонувала здати тест, бо Юрій випадково  підслухав у лікарняній палаті розмову медсестер

Він любив її. Заглядав в очі, ловив кожен рух і буквально здував з неї пилинки. А вона просто дозволяла себе любити і весь час сумувала. Якось бовкнув, не особливо сподіваючись почути ствердну відповідь, “Виходь за мене”, і ледь не впав зі стільця від її спокійного “Добре”. Так і одружилися. Хіба думав тоді, що доля пошле такі важкі випробування? За матеріалами

Звичайно, Юрій хотів дитину. Обов’язково дівчинку. Проте і подумати не міг, що так швидко це станеться. Ще й медовий місяць не закінчився, а Оля вже днювала й ночувала біля унітаза.

Колеги по роботі, водії – народ веселий і з гумором. Тільки обмовився, що дружина чекає дитину, як відразу підняли на добрі кпини:

– Оце так, ну, ти, Юрче, й плодовитий, – гиготіли тоді.

За усіма підрахунками, Оля народила раніше строку, проте абсолютно здорову дівчинку. Викапана матуся, мов злизана. Аж мати Юрка трохи пихтіла за святковим столом. Мовляв, хоч би щось синове вхопила, так ні, нічогісінько.

Татом Юра виявився зразковим. Перший погодувати, перший – погуляти з малою, перший – встати вночі. Ольга мліла, танула серцем і просила Бога, щоб залишив усе так, як є, без змін. А потім вже й стала ловити себе на думці, що не бачить майбутнього без цього чоловіка.

***

Минуло п’ять років. У той день він летів з роботи, як на крилах. Годину тому телефонували його дівчата. Оля сказала, що приготувала йому таку вечерю, виделку точно проковтне, а Настюха таємничим голосом обіцяла поділитися з татком “ве-е-еликим” секретом із садочка. Щасливий зупинив попутку і сів біля водія. А далі – повний провал у пам’яті. Лікарняне ліжко, біла стеля, заплакана дружина. По краплиночці намагався встановити усі подробиці, але врешті покинув ту ідею. Залишився живий? От і добре!

Коли Юру перевели у звичайну палату, радості не було меж. Тепер до нього щодня навідувалися рідні. А він тільки й прислухався: ось-ось затопочуть по коридору чиїсь маленькі ніжки – і двері з гуркотом відкриються.

– Ось і доця! – який би кволий не був, а свою Настюху мав полоскотати та розсмішити.

Одного вечора вирішив провести своїх дівчаток до ліфта. Назад вже “сунувся” по стінці, так втомився. Але розмова на сестринському посту враз ніби пригвинтила його до підлоги.

– Де б мені найти такого мужика, як оцей Юра з 545-ї палати, – мрійливо говорила одна. – Так любить чужу дитину, що аж завидки беруть.

– Чого це чужу? – почувся інший голос. – Звідки ти це взяла?

–  Певно, взяв жінку з дитиною, а може, й всиновлене. Цього вже не знаю…

Юра заціпенів. Аж загуло від безлічі думок, які миттєво зароїлися у голові. “Не може такого бути!” – нарешті сформувалася одна, але прозвучала, як звістка про рятувальний човен. Хоча ненадовго, бо вночі розпочався суцільний кошмар. Чоловік раптово усвідомив, що його доця – сенс його життя, може бути нерідною. Йому аж дихання сперло від цієї думки, а сеpце на мить застукотіло сильніше.

Важко навіть описати, що відчував він тієї ночі. Згадував усі погляди дружини, її колишнє життя і безперестанку рахував, рахував. Під ранок вже хотілося криком кричати від безпомічності і невизначеності. Не витримав і о п’ятій ранку набрав номер мобільного Олі:

– Приїжджай негайно, – ледве видавив і з усього маху запустив телефон в протилежну стінку.

***

Ольга примчала через десять хвилин після дивного дзвінка. Розтріпана і перелякана. Влетівши кyлею в палату, ледь не впала на чоловіка:

– Що трапилося? Де бoлить? Щось серйозне? – хвилюючись сипала запитаннями.

Юра відповів питанням на питання. Але для жінки його кілька слів враз перетворилися на багатотонну плиту, яка раптово впала на голову. “Це кінець”, – подумалось їй, і вона, зблідши, подивилася чоловіку в очі. Мовчанка затягнулася.

– Настя – не моя дитина, так? – знову повторив Юра.

Лише тепер Олю “прорвало” на сльози.

– Я не знаю! – розпачливо вигукнула і заридала. – Вибач, що так вийшло, вибач. Я мала б тобі розповісти ще перед одруженням, але не змогла. Про цей випадок ніхто не знає…

Слухав і не йняв віри. Перед очима спливало лице такої рідної йому Насті, і воно аж ніяк не хотіло в’язатися зі словами дружини. Якийсь колишній однокласник, перше кохання Ольги. Випадково зустрівшись, вони так згадували свою юність, що й ніч провели разом.

Потім ще одну, і ще. Не знати, чим би закінчилася ця історія, якби коханець за кілька тижнів до їхнього весілля не виїхав за кордон. Тоді ж Оля й про те що дитину чекає дізналася. Вона й досі не знає, хто є батьком Насті, та й не хоче знати. Кохає його, Юру…

– Тепер будеш знати, – нарешті промовив він. – Його це дочка, я, як виявилося, дітей не можу мати. Йди… подалі від гріха.

***

Лікар довго не міг “в’їхати”, про що саме йому говорить цей хворий. Коли нарешті дійшло, аж розсміявся:

– Просто кіно безплатне! Як це ви собі уявляєте? Рятувати вас, витягати з того світу і з якогось дива провести купу зайвих аналізів, щоб перевірити, чи можете ви мати дітей? І раджу вам частіше біля гурту жіночок зупинятися – такого можете про себе дізнатися, що взагалі жити не захочеться!

Звичайно, Юра вирішив перестрахуватися і таки здав аналізи – виявилося, що з ним усе гаразд. Якби не вигадки, випадково ним підслухані, чи дізнався б таку гірку правду. А можливо, було б краще взагалі не знати нічого? Щасливим залишився б. Жити з Ольгою більше не міг, переїхав до батьків. І навіть пробував, було, не навідуватися до Насті. Але де там, гризся від розлуки не менше за дівчинку, яка, звичайно ж, не могла зрозуміти, чому її любимий татко не буде жити з ними.

Коли Ольга сама запропонувала здати тестування на встановлення батьківства, радо погодився. Але біологічним батьком дитини виявився… не він. Тільки заради малої вони вирішили берегти цю історію в таємниці. Звичайно ж, Юрій навідується до Насті, забирає її до себе, вона тижнями живе з ним. Про спорідненість тоді навіть не згадує. Його дочка – і все тут. А як далі доля поверне – ніхто не знає.

Автор Юлія САВІНА, Тернопільська область.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook