fbpx
Життєві історії
За тиждень до мого весілля у моєї мами був день народження. Ми прийшли до неї в гості, сіли за накритий стіл, і тут Олександр каже, що розриває заручини і весілля не буде. Загалом, весілля не відбулося. Через п’ять місяців я народила сина – Андрійка. А Олександр одружився з тією нареченою, яку йому вибрала мама

З Олександром ми зустрічалися майже рік, любов була дуже красива, романтична. Через пів року після знайомства я переїхала до нього на квартиру. Ми подали заяву в РАЦС і був призначений день весілля – мої батьки дуже чекали на цю подію і готувалися.

Мама Олександра теж, як мені тоді здавалося, була рада за сина і дуже радісно мене привітала. Батько від них пішов давно, до молодої дружини, кинувши дружину з трьома хлопцями, а потім кинув і другу дружину з дитиною – ще одним сином і знову одружився. Тут я дізналася, що чекаю дитину. А весілля через 10 днів. Вирішила зробити всім сюрприз прямо на весіллі.

Тим більше, мій тато дотримується дуже консервативних поглядів на стосунки хлопців і дівчат… Він би був дуже засмучений такою ситуацією. Загалом, підготовка до торжества йшла повним ходом. Олександр брав активну участь – допомагав вибирати сукню, з декором, домовився з агентством.

За тиждень до мого весілля у моєї мами був день народження. Ми прийшли до неї в гості, сіли за накритий стіл, і тут ні з того, ні з сього, Олександр каже, що розриває заручини, бо дізнався, що дитина не його.

І я, і мої батьки, які, до речі, на той момент ще не знали про дитину, були ошелешені. На мої питання, чому так він вирішив, Олександр сказав, що його друг дитинства йому розповів правду: я зустрічалася весь цей час ще з одним хлопцем і дитина його.

На підтвердження мені було показано фото на пішохідному переході, де поруч зі мною стоїть якийсь незнайомий молодий чоловік, серед інших перехожих. Ракурс такий, що дійсно, здається, ніби він мене обіймає і ми разом. Але я не знаю цю людину.

Може це випадковий знімок (у чому я сумніваюся – це треба було вловити момент), а може і підстава. Але чути моїх пояснень Олександр не хотів. Моя мама аж потрапила після цього в лікарню, це ж сором який, сказати всім родичам, що весілля відміняється.

Загалом, з Олександром ми розійшлися. Через п’ять місяців я народила сина – Андрійка. Батьки мене зрозуміли, хоча пережили і ганьбу, і сором. А Олександр одружився. З тією нареченою, яку йому мама вибрала. Як виявилося, цей друг зробив наклеп на прохання його матері! Вона не хотіла мене в невістки, а хотіла цю Любу, теперішню його дружину.

Її ідея спрацювала. Люба з дуже багатої родини і для матері Олександра здавалася набагато кращою невісткою, ніж я. Але дівчина виявилася не промах, вона швидко поставила свекруху на місце.

А Олександр просто втік від молодої дружини – поїхав кудись на заробітки за кордон. Подав на розлучення. По інтернету мене дістає, що хоче помиритися, навіть прийме «чужу» дитину.

Але я уже не хочу! Я точно впевнена, що син – його дитина. Але навіщо йому такий батько? Я знаю, що прощати треба, але поки що не можу.

Фото ілюстративне – dreamspro.

facebook