Мій перший шлюб виявився невдалим, розлучилися ми через рік після народження доньки. Не знаю, що стало причиною – чи те, що ми не зійшлися характерами, чи те, що ми жили з моєю мамою, бо у нас не було власного житла. Але одного разу мій чоловік прийшов додому і сказав, що сімейне життя виявилося не таким, як він собі його уявляв, тому він хоче зі мною розлучитися.
Іван відразу після розлучення поїхав з міста, навіть аліменти не платив. Тоді мені дуже допомагала мама і свекруха. Я влаштувалася на роботу, наші справи хоч трохи налагодилися. Ще через рік я вийшла заміж і ми з чоловіком і донькою переїхали в іншу область.
Надійка завжди вважала мого чоловіка своїм татом, про рідного я їй нічого не розповідала, бо він зник з нашого життя. Тарас, мій чоловік, став справжнім батьком для Надії – люблячим і турботливим. Спільних дітей у нас з Тарасом немає, то ж вся любов і турбота дісталася нашій доньці.
Ми намагалися дати їй все, що потрібно, Надійка ніколи ні в чому не потребувала. Вчилася дочка в медичному університеті на платному, за навчання платив мій чоловік. Коли дочка хотіла щось з техніки – новий комп’ютер чи новий телефон, Тарас теж їй не відмовляв.
Донька закінчила навчання, ми допомогли знайти їй роботу в місцевій лікарні. Одного разу до неї на роботу прийшов незнайомий чоловік, який хотів з нею поговорити, ним виявився мій колишній чоловік Іван. Не знаю, як він її знайшов, але тепер Надії відомо, хто її рідний батько. І вона дуже на нас ображена за те, що ми не сказали їй правду.
За ці роки Іван став дуже заможним. Після розлучення він поїхав за кордон, повернувся лише нещодавно і вирішив відшукати доньку. Надії рідний батько подарував автомобіль. Тепер вони ходять і вибирають квартиру. Дочка щаслива, тільки й розмов, що про рідного батька. Я бачу, як все це неприємно моєму чоловікові, адже справжнім татом для доньки всі ці роки був він.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
